Реалізація міжпредметних зв"язків у фізичному вихованні молодших школярів - Автореферат

Реалізація міжпредметних звязків у фізичному вихованні молодших школярівОстаннім часом в Україні склалася парадоксальна ситуація - у той час як Уряд держави приймає постанови щодо впровадження фізичної культури у життя українського народу, стан його здоровя і фізична підготовленість населення продовжує погіршуватися. На тлі спортивних досягнень зменшується роль окремих форм фізичного виховання, які не відповідають вимогам сучасного життя. У звязку з цим розумове навантаження щорічно зростає, а фізичне здебільшого зменшується внаслідок погіршення матеріального забезпечення, відсутності обладнання та інвентарю, нестачі фахівців з фізичної культури і спорту, невміння дітей застосовувати фізичні вправи у своєму особистому житті. Недостатній обсяг рухової активності негативно відбивається на опорно-руховому апараті, функціонуванні багатьох систем організму, особливо серцево-судинної та дихальної, різко пригнічується нервова система, послаблюється розвиток мязів (М.В. Мета дослідження: проаналізувати з позицій комплексного підходу організацію і зміст позаурочних форм фізичного виховання у початковій школі, теоретично обгрунтувати та експериментально перевірити вплив міжпредметних звязків на стан здоровя молодших школярів внаслідок підвищення рухової активності при вивченні загальноосвітніх дисциплін.У першому розділі дисертації «Характеристика рухової активності дітей молодшого шкільного віку» проаналізовано й узагальнено наукові праці щодо взаємозвязку рухової активності зі станом здоровя дітей молодшого шкільного віку (Е.С.Вільчковський, Л.О. У другому розділі «Методи та організація дослідження» розкриваються методи, серед яких були наступні: аналіз і узагальнення наукової літератури; опитування; антропометричні методи дослідження; фізіологічні методи дослідження; метод оцінки фізичної працездатності; методи визначення кількісної і якісної характеритик рухової активності протягом перебування у школі, за винятком уроку фізичної культури; психологічні методи дослідження; тестування рівня фізичної підготовленості; методи визначення показників захворюваності; педагогічний експеримент; методи математичної статистики. Перший етап (1994-1995 рр.) мав переважно теоретичний характер і був присвячений аналізу літературних джерел, документів, програмового матеріалу початкової школи, методик проведення занять у початкових класах; проводилося анкетування вчителів фізичної культури, вчителів початкових класів, студентів педагогічних університетів, батьків учнів початкових класів з метою вивчення проблеми рухової активності молодших школярів. У третьому розділі «Особливості використання позаурочних форм фізичного виховання і рухової активності досліджуваного контингенту» проаналізовано стан фізичного виховання та рухової активності молодших школярів під час перебування у школі, виключаючи урок фізичної культури. Аналіз рухової активності, проведений методом крокометрії під час перебування дітей у школі вказує, що першокласники експериментальних груп виконували в середньому на 430 рухів більше, ніж ровесники з контрольних груп (при р<0,05), тобто в 1,5 разів; у других класах ця величина зросла у 1,4 разів (465 рухів), третіх - у 1,5 разів.Аналіз наукової літератури щодо реалізації міжпредметних звязків фізичної культури у навчальному процесі молодших школярів засвідчив актуальність обраної теми. Проте дослідниками вивчався даний звязок або під час уроку фізичної культури, або проведення теоретичної дисципліни як спосіб заохочення дітей до виконання фізичних вправ у позанавчальний період. Дослідження показали, що на сьогоднішній день набір позаурочних форм фізичного виховання у школі потребує корекції. Реалізація міжпредметних звязків фізичної культури у ході навчального процесу молодших школярів уможливлює підвищення зацікавленості дітей до вивчення загальноосвітніх дисциплін, сприяє вихованню позитивної мотивації до занять фізичною культурою, допомагає підвищити обсяг рухової активності, зміцнити здоровя та підтримати успішність учнів на належному рівні. У результаті педагогічного експерименту виявлено, що використання запропонованої методики покращило рівень фізичної працездатності, який оцінювався за функціональною пробою Руфє, в експериментальних групах на 1,7 ум. од. у хлопчиків 1-х класів; на 1,6 ум. од. у хлопчиків 2-х класів та 1,5 ум. од. у хлопчиків 3-х класів.

Основний зміст дисертації