Історія як модерна традиція дослідження минулого. Постмодерний виклик: лінгвістичний поворот в історіографії. Новий історизм як текстуальний підхід до вивчення історичного минулого. "Меморіальна епоха": відтворення минулого через комеморативні практики.
Аннотация к работе
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РЕАКТУАЛІЗАЦІЯ ПАМЯТІ ТА ДОСВІДУ В НАРАТИВНІЙ ФІЛОСОФІЇ ІСТОРІЇРобота виконана в Харківському національному університеті імені В.Н.Каразіна Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України. Фісун Олександр Анатолійович, Харківський національний університет імені В.Н. Павленко Юрій Віталійович, Інститут світової економіки та міжнародних відносин НАН України, головний науковий співробітник; Захист відбудеться «20» жовтня 2011 року о 15.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.18 Харківського національного університету імені В.Н. З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В. Н.Ці самоназви історіографічних практик, по суті, походять від «етимологічно суперечливого сполучення «пост» (після) і «модо» (саме зараз)» і «наділені атрибутами, які можна простежити крізь усю історію модерної (сучасної) думки». Засадничим поняттям останніх була теорія мови, яка докорінно вплинула на дослідження лінгвістичних та комеморативних практик в історіографії. Тому за краще вважаємо проведення даного дослідження в межах наративної філософії історії. В історіографічних дискусіях переглядається саме тлумачення історичного тексту та історичного наративу як таких, а концепти істинності та хибності історичного наративу поступаються місцем сприйняттю наратива як особливого типу оповідного тексту, котрий постійно стимулює процедури інтерпретації історії. У звязку з цим додаткового розгляду потребують питання особливості співвідношення історії та мови, історії та памяті.У першому розділі «Історія: модерна традиція дослідження минулого» розглядаються витоки модерної традиції історіописання: від зародження поняття історія в античності до утвердження методології історизму та до критики основ останньої в рамках критичної філософії історії. «Histories Apodexis: витоки модерної історіографії» розглянуто етимологію поняття історія, значення якого було повязане із процесами спостереження, дослідження й відображення минулого, та визначено, що історик постає як людина, яка активно спостерігає, досліджує та виносить судження про побачене. Перші історики, а особливо Геродот та Фукидид, закладають ґрунтовні парадигми, котрі стали засадничими для розуміння історії як певного виду знання та виражаються у формулі histories apodexis. «Історизм: відтворення історії «тільки так, як було насправді»» аналізуються засади провідної методології модерної історіографії - історизму. «Новий історизм: текстуальний підхід до вивчення історичного минулого» наголошується, що внаслідок повороту до мови основна проблематика філософії історії зосереджується на історіописанні, тобто на способах написання історії.