Реактивність системи дихання юних спортсменів в процесі вікового розвитку та спеціалізованого тренування - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук Реактивність системи дихання юних спортсменів в процесі вікового розвитку та спеціалізованого тренуванняРобота виконана в Національному університеті фізичного виховання і спорту України Державного комітету молодіжної політики, спорту та туризму. Науковий керівник: заслужений діяч науки і техніки України, доктор біологічних наук, професор Міщенко В.С., Державний науково-дослідний інститут фізичної культури, головний науковий співробітник. Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, професор Горго Ю.П., Національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач лабораторії фізіологічної кібернетики та психофізіології; Богомольця НАН України, завідувач відділу по вивченню гіпоксичних станів. Захист відбудеться "25"грудня 2000 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.38 при Київському національному університеті ім.Адаптація - термін, що описує одну з форм оптимізації в системі людина-середовище. Завершенням процесу адаптації є формування системного структурного сліду, який виражається в активації синтезу нуклеїнових кислот та білків у клітинах, що відповідають за адаптацію систем (Анохин П.К.,1978; Виницкая Р.С.,1987; Меерсон Ф.З.,1988; Сиротинин Н.Н.,1981). Пошук найбільш жорстко генетично детермінованих ознак, що відображають фізіологічну реактивність і тісно повязану з нею здатність адаптуватися до змін внутрішнього та зовнішнього середовища, є одним з найцікавіших та складних напрямків у вивченні фізіології людини. Особливе значення має вивчення фізіологічної реактивності системи дихання та її змін в процесі вікового розвитку людини. Вивчити особливості реактивності системи дихання в процесі вікового розвитку людини при адаптації до напруженої мязової діяльності і на цій основі встановити критерії оптимізації процесу фізичного тренування та спортивного орієнтування дітей та підлітків.З метою дослідження індивідуальних особливостей реактивності та адаптаційних можливостей людини вивчалися реакції системи дихання, кровообігу, показники кисень-транспортної функції крові та деякі психофізіологічні показники. Субєктом дослідження стали спортсмени обох статей від 12 до 18 років циклічних видів спорту з центру спортивного відбору при КДІФКІС (нині НУФВІСУ) та учні середніх шкіл м. Достовірна розбіжність між показниками цих двох груп встановлена в похідному рівні РАСО2 , рівні фізичної працездатності при виконанні тесту PWC170 (визначення фізичної працездатності при виконанні тесту на велоергометрі до досягненні ЧСС 170 ударів на хвилину) та максимальному темпі (S2) зростання легеневої вентиляції (VE) при високих рівнях (7-8 КПА СО2 ) вуглекислого газу в альвеолярному повітрі (результати гіперкапнічних тестів були розраховані за методом лінійно-відрізкової апроксимації (РАСО2). 80 % спортсменів з високою вентиляторною відповіддю на гіперкапнію, що були віднесені до групи реагування "спринтери", спеціалізувалися у розвиненні швидкісних якостей, а 70 % з групи "стайєрів" - займалися видами спорту, що вимагає витривалості (веслування, плавання). В наших дослідженнях ми вважали за доцільне дослідити показники S1 (мл ? хв-1? кг-1? КПА СО2-1) - показник мінімального приросту вентиляції на початку тестування, відповідає початку дії стимулу; та S2 - показник максимально можливого для особи прискорення процесу зростання вентиляції при досягненні максимально можливого рівня парціального тиску вуглекислого газу в альвеолярному повітрі.Вперше проведене довгострокове дослідження системи дихання юних спортсменів в процесі вікового розвитку та спеціалізованого тренування на гіперкапнічний стимул, що має високий коефіцієнт спадковості. Реактивність системи дихання юних спортсменів 12-18 років до гіперкапнічного подразника є досить сталою величиною, за якою можна конкретну особу віднести до типу реагування "спринтер", "стайєр" та "середній тип" ("мікст"). Під впливом процесу спортивного тренування реактивність системи дихання юних спортсменів коливалась в певних індивідуальних межах, які, однак, не виходили за детерміновані для кожної особи межі. Це вказує на можливість використання показників реактивності системи дихання на гіперкапнію для професійного та спортивного відбору осіб для певного типу діяльності, яка вимагає витривалості чи швидкісних якостей. В процесі вікового розвитку юних спортсменів мають місце певні закономірності зміни реактивності системи дихання.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ