Проведення звільнення та реабілітації сотні тисяч невинних громадян державою. Масштаби інтенсивної репресивної практики в епоху сталінського режиму. Позитивні наслідки процесу десталінізації. Обмеження в розселенні кримських татар на території України.
При низкой оригинальности работы "Реабілітаційний процес в Україні в 1950-х - на початку 1960-х років: передумови та особливості", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Реабілітаційний процес в Україні в 1950-х - на початку 1960-х років: передумови та особливостіПроведення звільнення та реабілітації сотні тисяч невинних громадян державою показали недоречність утримання великої маси увязнених (на 1 січня 1953 року в таборах і колоніях ГУЛАГУ утримувалось - без вязниць і дитячих трудових колоній - 2 млн. 468 тис. увязнених, на спецпоселенні перебувало 2 млн. 753 тис. 356 чол.), згубність репресивної політики для усіх сфер радянського суспільства. 1940-1941 рр. Колишні поміщики, фабриканти, торговці, керівники і учасники буржуазних політичних партій та антирадянських організацій, керівники колишніх буржуазних урядів і членів їхніх сімей, а також сімї поліцейських жандармів, тюремщиків та офіцерів польської армії, повії, раніше зареєстровані в органах польської поліції, що продовжували займатися проституцією Даних про кількість немає. Вона передбачала створення центральних і місцевих комісій (до складу яких входили прокурори республік, країв, областей, міністри внутрішніх справ і голови КДБ республік, начальники управлінь МВС та управлінь КДБ країв і областей, міністри юстиції республік та начальники управлінь юстиції крайоблвиконкомів), наділених правами та повноваженнями на проведення реабілітації та звільнення безпосередньо у місцях позбавлення волі . У звязку з тим, що репресії у країні здійснювалися системою судових та позасудових органів на рівні РСР, республік та областей, Рада міністрів СРСР поклала на Центральну комісію перегляд кримінальних справ на осіб, засуджених колегією ОДНУ, Особливою нарадою при НКВС-МДБ-МВС СРСР, військовою колегією Верховного Суду СРСР, воєнними трибуналами військових частин, а на республіканські крайові та обласні комісії - справи на репресованих трійками НКВС-УНКВС за судовими органами (республіканськими, крайовими, обласними судами та воєнними трибуналами), а також спецсудами. Упродовж 1954-1955 років Радою міністрів СРСР було прийнято ряд постанов («Про зняття деяких обмежень у правовому становищі спецпоселенців» (№ 1439-649); «Про зняття обмежень по спецпоселенню з колишніх куркулів та інших осіб» (№ 1738-789 сс); «Про видачу спецпоселенцям паспортів» (№ 449-272 сс); «Про зняття з обліку деяких категорій спецпоселенців» (№ 1963-1052сс), які суттєво позначилися на долі великої маси людей і навіть цілих народів, депортованих сталінським режимом у 1930-ті - на початку 1950-х років.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
