Реабілітаційні заходи в програмі відновлення репродуктивної функції у жінок після консервативного лікування трубної вагітності - Автореферат

Міністерство охорони здоровя України Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наукНАУКОВИЙ КЕРІВНИК: Заслужений лікар України, доктор медичних наук, професор Жук Світлана Іванівна, Вінницький національний медичний університет ім. ОФІЦІЙНІ ОПОНЕНТИ: - доктор медичних наук, професор Міщенко Валентина Павлівна, Одеський державний медичний університет МОЗ України, професор кафедри акушерства та гінекології №1. доктор медичних наук, професор Корнацька Алла Григорівна, ДУ «Інститут педіатрії акушерства та гінекології АМН України», завідувач відділу реабілітації репродуктивної функції жінок; Захист відбудеться «17» листопада 2009 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 05.600.01 при Вінницькому національному медичному університеті ім. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Вінницького національного медичного університету ім.Окрім вторинного непліддя, суттєвим для подальшої репродуктивної функції жінки є спайковий процес малого таза й висока ймовірність повторної позаматкової вагітності, що становить 30% та спричинена механічними й гормональними причинами (Камінский В. В., 2003; Корнацька А.Г., 2006). Завдяки сучасним високоінформативним діагностичним методам є можливість ранньої діагностики позаматкової вагітності, що дозволяє ширше застосовувати малоінвазивні хірургічні та консервативні методи лікування, що сприяють збереженню подальшої репродуктивної функції жінки. Метод консервативного лікування трубної вагітності метотрексатом у світовій практиці є досить тривалим, однак питання стану репродуктивної функції у жінок, що були проліковані у такий спосіб, залишається в наш час дискусійним і маловивченим. Мета дослідження - відновити репродуктивну функцію у жінок після консервативного лікування прогресуючої трубної вагітності шляхом застосування патогенетично спрямованої програми реабілітаційних заходів. Розробити комплекс реабілітаційних заходів у жінок після консервативного лікування прогресуючої трубної вагітності з урахуванням основних патогенетичних чинників.Залежно від методу лікування жінок було розподілено на групи: І - а група (50 жінок) була пролікована консервативно - метотрексатом, ІІ - а (62 жінки) проліковано оперативно (відкритим доступом та лапароскопічно). У віддаленому післяопераційному періоді всім жінкам були розіслані анкети - опитувальники, за допомогою яких ми оцінювали якість життя пацієнток після застосування альтернативних методів лікування. До І групи (основної) увійшло 35 жінок, яким проводили реабілітаційні заходи за запропонованою нами схемою. До другої (групи порівняння) було включено 24 жінки, яким реабілітаційні заходи проводились за традиційними у звичайній практиці лікарів акушер - гінекологів схемами. Первинною документацією у зазначених жінок була також спеціально розроблена анкета, що містила дані про анамнез, перенесені захворювання, екстрагенітальну патологію, репродуктивну функцію жінок, реабілітаційні заходи, які проводились після консервативного лікування, дані лабораторних та інструментальних досліджень (загальні аналізи крові та сечі, рівень гормонів - естрадіолу, прогестерону та ХГЛ, рівень фолієвої кислоти, вимірювання базальної температури, УЗД в динаміці та дані відеосальпінгографії).У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення та практичне вирішення наукового завдання - створення патогенетично обґрунтованої реабілітаційної програми з відновлення репродуктивної функції після консервативного лікування трубної вагітності. Оцінка якості життя жінок за рівнем реактивної тривожності у групі жінок, які отримували консервативне лікування ектопічної вагітності, виявилась суттєво нижчою (40% - низький рівень тривожності, 36% - середній і лише 24% - високий) у порівнянні з групою, де було застосоване оперативне лікування (40,4% - середній рівень реактивної тривожності, 35,4% - високий і 24,2% - низький показник реактивної тривожності). Показник фізичного компонента здоровя в групі жінок, де застосовувався консервативний метод лікування, був значно нижчий (57,5 балів), ніж у групі жінок, яким застосовували оперативне лікування (85 балів), що повязано з застосуванням наркозу, фактом лапаротомії і втручанням у черевну порожнину, дисфункцією кишечника в післяопераційному періоді, розвитком злукового процесу в віддаленому післяопераційному періоді.

Основний зміст роботи