Реабілітація жертв політичних репресій в Україні у 1953–1964 роках - Автореферат

ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукРобота виконана на кафедрі новітньої історії України Запорізького державного університету. Науковий керівник - доктор історичних наук, професор Тимченко Сергій Михайлович, Запорізький державний університет, професор кафедри новітньої історії України Захист відбудеться “22 ”грудня 2000 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.051.01 по захисту дисертацій у Запорізькому державному університеті (адреса: 69063, м.Запоріжжя, вул. З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Запорізького державного університету (адреса: 69063, м.В контексті цих подій реабілітаційні процеси середини 50-х - початку 60-х років в Україні залишаються малодослідженими, тоді як свого часу вони відігравали важливу роль у суспільно-політичному житті країни та були складовою частиною системи реформування політичного і громадського життя. З кінця 80-х років, після прийняття ряду нормативно-правових документів, реабілітаційні процеси в Україні було поновлено. Обєктом дослідження є суспільно-політичні умови, що склалися в Україні в середині 50-х - на початку 60-х років, заходи щодо реформування політичної системи та місце у ній реабілітаційних процесів. Наукова новизна дисертаційної роботи полягає у проведенні на базі широкого кола джерел комплексного дослідження та систематизації різних аспектів реабілітації жертв політичних репресій в Україні протягом 1953 - початку 60-х років із залученням ряду нових документів центральних, місцевих та відомчих архівів України, оригінального статистичного матеріалу та мемуарних джерела. Мета роботи полягає у відтворенні процесів викликаних та повязаних з проведенням реабілітації жертв політичних репресій в Україні протягом 1953 - початку 60-х років, діяльності органів залучених до її проведення, формування та вдосконалення нормативно-правових основ проведення реабілітації, політики вищого державного керівництва стосовно реабілітаційних процесів.Мєдведев - головну увагу приділяють висвітленню питань значення реабілітації для подальшого розвитку радянського суспільства, динаміці та статистичним даним проведення реабілітації, дослідженню впливу особистих якостей вищих керівників країни і внутрішньополітичної боротьби на напрямки та темпи проведення реабілітації. Зацікавленість у дослідженні джерел з історії реабілітаційного процесу помітно зросла наприкінці 1980-х років, коли було поновлено реабілітацію незаконно репресованих громадян З огляду на велику кількість причетних до цього процесу зростає громадська зацікавленість. Спробу систематизації нормативно-правової бази проведення реабілітації зроблено у “Збірнику законодавчих та нормативних актів про репресії та реабілітацію жертв політичних репресій” та роботі “Реабілітація репресованих”, які містять значну кількість правових документів стосовно проведення процесу реабілітації, як на загальносоюзному рівні, так і в Україні. Проведення реабілітації на цьому рівні можна простежити із численних звітів, доповідних записок та інформацій про хід виконання урядових рішень на імя секретаря ЦК КП України, довідок обласних комітетів партії, адміністративного відділу ЦК КП України, органів прокуратури, суду, державної безпеки, статистичних довідок органів залучених до проведення реабілітації, актів перевірок роботи вказаних органів та обласних комісій з боку партійних структур та органів прокуратури та ряд інших. Для виявлення особливостей та визначення головних періодів проведення реабілітації жертв політичних репресій в Україні в дослідженні реалізовано метод періодизації, який є загальноісторичним методом і дозволяє, завдяки аналізу напрямків та шляхів проведення реабілітації в Україні виявити основні етапи проведення реабілітаційних процесів.Протягом середини 50-х років було прийнято цілий ряд нормативно-правових документів, які корінним чином змінили реалії існування суспільства. Конституційні повноваження та функції було повернуто органам прокуратури та суду, які згодом відіграли провідну роль у проведенні процесу реабілітації жертв політичних репресій. Протягом 1953 - 1956 років було здійснено ряд заходів, що мали на меті перебудову правової системи держави: внесено суттєві зміни до законодавства, проведено амністію та вибіркову реабілітацію, проведена робота обласними комісіями разом із органами прокуратури та суду по перегляду справ засуджених за контрреволюційні злочини. Завдяки діяльності Прокуратури УРСР, військових прокурорів округів, Верховного Суду УРСР трибуналів військових округів та обласних комісій було звільнено близько 15 тисяч чоловік, з яких 1801 чоловік було повністю реабілітовано. Та як і багато інших процесів, які б мали сприяти поверненню суспільства на шлях нормального розвитку, вона була принесена в жертву інтересам партійно-державної верхівки, головним завданням якої було будь-що і за будь-яких умов зберегти свою владу над суспільством.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ