Реабілітація хворих, що оперовані з приводу хронічних неспецифічних захворювань легень - Автореферат

Кримський республіканський науково-дослідний інститут фізичних методів лікування та медичної кліматології ім.АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук Науковий консультант: заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор Солдатченко Сергій Сергійович, Кримський республіканський науково-дослідний інститут фізичних методів лікування та медичної кліматології ім. Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Перцева Тетяна Олексіївна, Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, завідувачка кафедри факультетської терапії та ендокринології; доктор медичних наук, професор Шелег Володимир Андрійович, Кримський державний медичний університет ім. Захист відбудеться «19» грудня 2000 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 53.610.01 при Кримському республіканському НДІ фізичних методів лікування та медичної кліматології ім.Значення неспецифічних запальних захворювань легень (НЗЗЛ) в ряду інших хвороб, які є найбільш частою причиною захворюваності, інвалідності та смертності населення, неухильно зростає (Ю.И. При цьому поняття реабілітації стосується не тільки інвалідів, але й хворих з тимчасовою втратою працездатності, що націлює лікаря розглядати будь-яке захворювання з позиції можливостей застосування відновлювального лікування (С.С. Складність вирішення вказаної проблеми заключається в тому, що при розробці і впровадженні нових, патофізіологічно обгрунтованих способів клінічної, функціональної і соціально-професійної реабілітації потрібно проведення комплексних наукових досліджень, які б включали аналіз причин хронізації захворювань, особливостей хірургічних та інструментальних методик, перебігу післяопераційного періоду, морфофункціональних змін в резектованих ділянках і частині легені, що залишилася, вивчення впливу нових лікарських засобів та їх комбінацій на перебіг патологічного процесу, вивчення відновлення професійних навичок і соціальних відносин колишніх хворих. В світлі вищевикладеного вивчення основних чинників ризику формування форм ХНЗЛ, яким потрібне хірургічне лікування, оптимальних термінів застосування оперативної медичної допомоги, особливостей ведення хворих в перед-і післяопераційному періодах, а також у віддалені терміни після операції, уявляється перспективним напрямком, оскільки він є базисом для розробки нових шляхів медичної і професійної реабілітації подібних хворих. Розробити і впровадити в клінічну практику способи підвищення ефективності антибактеріальної терапії (в рамках передопераційної підготовки) і функціональної реабілітації (в ранньому післяопераційному періоді) у хворих на гнійно-деструктивні форми ХНЗЛ.Обєктом дослідження стали 607 хворих на гострі і хронічні форми неспецифічних захворювань легень (НЗЛ), які лікувалися в Кримському легенево-хірургічному центрі і пульмонологічному відділенні Сімферопольського міського клінічного протитуберкульозного диспансеру в період з 1976 по 1999 рр. Із них оперовано 407 пацієнтів: 166 (40,8%) - з приводу хронічного абсцесу легені, 94 (23,1%) - з приводу бронхоектатичної хвороби, 40 (9,8%) - з приводу хронічної неспецифічної емпієми плеври, 30 (7,4%) - з приводу кістозної хвороби легені, 58 (14,3%) - з приводу кісти легені, що нагноїлася, 19 (4,7%) - з приводу синдрому середньої долі. Контрольними групами були: 60 хворих на ХНЗЛ, які відмовилися від хірургічного втручання; 78 хворих на НЗЛ (неоперованих), в комплекс терапії яким включався антисептик мірамістин; 62 хворих на ХНЗЛ, які лікувалися за загальноприйнятими методиками без застосування мірамістину. Основним “пусковим чинником” формування локальних форм бронхоектатичної хвороби була пневмонія (59,6%), а головною причиною переходу процесу в хронічну фазу перебігу стала неадекватна медикаментозна (антибіотикотерапія проводилася у 68,1% пацієнтів), інструментальна (лікувальна бронхоскопія здійснена 51,1% оперованим, ендотрахеальні вливання антисептичних розчинів - 20,2%, мікротрахеостомія не накладалась ні одному хворому) терапія і недостатнє застосування санаторно-курортного лікування (тільки у 5,3% хворих). Перехід в хронічну форму був викликаний недостатнім використанням антибактеріальних засобів (повноцінна антибіотикотерапія проведена 47,5% хворим) та інструментальних способів санації емпієми і бронхіального дерева (пункції плевральної порожнини та її дренування здійснювалися 67,5% хворим, лікувальна бронхоскопія не проводилася). Позитивний ефект підтверджувався зміною слідуючих показників: інтоксикаційний синдром у хворих, які одержували мірамістин, ліквідований в середньому на 17±12,3 добу (в контрольній групі - на 26±16,4); цитологічно відмічена більш рання трансформація ексудату з гнійного на серозний; стерильність ексудату зафіксована на 22±13,7 добу після початку терапії мірамістином, в контрольній групі - на 29±15,2.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ