Реінтерпретація толерантності: філософсько-освітнє осмислення її значущості, можливостей і меж - Статья

У статті представлена спроба реінтерпретації толерантності як уточнення зміни її значення та смислів на основі філософської рефлексії можливостей, меж і потенціалу. Автор характеризує суттєву роль освіти, зокрема полікультурно орієнтованої її складової, та розкриває можливості й потенціал цієї освіти з виділенням конструктивних позицій. Розуміння толерантності у сучасних умовах потребує філософсько-світоглядної рефлексії, що збагатить життєвими смислами толерантнісне піднесення. культурно-освітній простір та врахування його впливів на толерації. Ключові слова: культурно-освітній простір, можливість, освіта, посибілістське мислення, потенціал, реінтерпретація, толерантність, цілісність розвитку людини. В результатах исследования определены следующие конструкты: метатеоретическое мышление; поссибилизм (вероятностное мышление); целостность анализа как представлений людей о толерантности, так и разнообразия ее проявлений в поведении людей; методология имплементации толерантности в широкое культурно-образовательное пространство и учет его влияния на толерации.Якщо перевести зміст статті в обєктну площину філософії, то, спираючись на визначення її обєктом - відносин "людина-світ", а предметом - сторін та властивостей тієї реальності, що досліджується, слід зазначити, що весь філософський аналіз робиться, насамперед, для того, щоб людина отримувала певні усталені життєві орієнтири та набувала сенсу свого буття. Освіта з найменшого віку впливає на людину, формуючи спочатку доброзичливість, уміння дитини у своїй поведінці не виходити за певні межі, формує лояльність та інтерес до відмінностей і здатність оцінювати людину неупереджено, не за належністю до тієї чи іншої спільноти, а за людською сутністю, і більше того, освіта вчить бачити й переживати власну глибинну схожість з іншими людьми, без якої жоден індивід, навіть найтолерантніший, існувати не може. У системі освіти продукуються уявлення про толерантність, як мету співтовариства, спільноти та утворюються нові смислові простори не тільки для інтерпретації толерантності, але й ряду інших ключових понять і положень, головним серед яких є те, що саме толерантність стає чинником, який виводить сучасне суспільство на загальний огляд його меж і можливостей існування, коли співтовариство робить предметом свого обговорення саме толерантність. Слід зазначити, що останнім часом в освіті стає помітним процес розгортання полікультурності, який йде все далі: у навчальних закладах різних рівнів акредитації і профілів навчання з етнокультурною змістовою компонентою освіти розробляються оригінальні навчальні плани, авторські програми курсів, навчальні посібники тощо; причому, якщо на попередньому етапі найважливішою проблемою цих шкіл було змістовне виділення етнічного та релігійного компонентів, то зараз на перший план висуваються проблеми організації діалогу з іншими культурами, а обовязковою підставою сучасної освіти постає затвердження в свідомості субєктів освіти значення історичного коріння свого народу, його духовних начал, громадянських і патріотичних ідей, гуманістичних пошуків шляхів узгодження спільного життя з іншими народами, з усім людством. Разом із тим, запропоноване нами раніше визначення толерантності як світоглядного кредо, як моральної настанови, що зумовлює активну соціальну позицію та психологічну готовність до позитивної (конструктивної, діалогічної) взаємодії з людьми іншого національного, релігійного, соціально-класового середовища, інших поглядів, стилів мислення й поведінки [4, 119], спонукає звернути увагу на те, що проблема толерантності та утримання її на "некритичних виявах" побутової агресивності, непримиренності, неприйняття чужого стилю поведінки тощо має стосуватися, насамперед, зміни векторів у вихованні на формування ціннісних орієнтирів, реалізації довготермінових стратегій в органічної єдності з оптимізацією умов, від яких залежить, наскільки ці стратегії в освіті знайдуть свою соціальну цінність і будуть привласнені особистістю як абсолютна цінність разом із такими, як життя, свобода, демократія та відповідальність.У межах зазначеного дослідження в процесі реалізації потенціалу освіти варто звернути увагу на усі рівні розвитку homo educandus, до яких слід віднести: інтелектуальний, що полягає у виборі парадигм мисленнєвої діяльності людини, зокрема, переходу до метатеоретичного мислення, що наддасть розуміння фундаментальних принципів співіснування людей тощо; ціннісно-орієнтаційний, морально-етичний, естетичний, емоційно-сенсорний, енергодинамічний, алгоритмічний, характерологічний, функціональний та інші. Таким чином, освіта має як широкі можливості формування й вивчення толерантності, так і обмеження, якщо толерантність буде розглядатися або як загальний феномен (здатність організму витримувати неприємні впливи чинників середовища), або як психологічне явище (терпимість, витривалість, психічна стійкість до наявності фрустраторів і стресорів, що сформувалися в результаті зниження чутливості до їх повторної дії) тощ