Досліджується сучасна літературна реінтерпретація сакральних мотивів, що стають в опозицію до традиційних сюжетів Біблії. Важливим аспектом дослідження стало виявлення інтертекстуальних зв’язків в системі порушеної проблематики та літературного дискурсу.
При низкой оригинальности работы "Реінтерпретація sacrum у художній літературі: інтертекстуальна перспектива", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Реінтерпретація sacrum у художній літературі: інтертекстуальна перспективаДо уваги взято твори Наталени Королевої «Quid est veritas?» («Що є істина?») (1964), Жозе Сарамаго «Євангеліє від Ісуса Христа» (1991), Антуанетти Мей (Antoinette May) «Дружина Пилата» («Pilats Wife») (2006), Дена Брауна «Код да Вінчі» («Da Vinci Code») (2003) та Жака Нейринка «Манускрипт гробу Господнього» (2011). Ця проблемна точка дотику дозволяє говорити також про інтертекстуальні особливості художнього задуму, позаяк досліджуване питання не лише апелює до тексту-джерела, а й набуває розвитку на горизонтальній осі літературного дискурсу, адже твори опубліковано приблизно на одному часовому зрізі (в межах однієї епохи). Набитович акцентує на післякантівських ідеях філософії релігії та релігієзнавчих феноменологічних досліджень, де категорія sacrum з’ являється майже водночас як головна категорія для означення об’ єкта релігійного культу, котра мала замінити категорію Бога як єдиний Абсолют. Такий шлях обрано, зокрема, дослідниками сакрального у релігієзнавстві на початку ХХ ст.: категорію sacrum до інтерпретацій явища релігії запровадили представники французької соціологічної школи Генрі Губерт, Еміль Дюркгайм. Поняття стосується також мистецтва, твори якого набувають глибокого духовного змісту» [3, с.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
