Раціональне використання водних ресурсів регіону - Диссертация

Від стану й забезпеченості водними ресурсами залежать напрямки й масштаби розвитку й розміщення продуктивних сил, насамперед водоємних виробництв. Це приводить до неефективного використання водних ресурсів, забрудненню водних обєктів і їхньої деградації, зниженню безпеки життя населення від впливу водного фактора, збільшенню витрат суспільства на відновлення й охорону водних обєктів. У цьому звязку представляється актуальної проблема підвищення ефективності й раціонального використання водних ресурсів на основі формування відповідного економічного механізму управління водокористуванням. Необхідність дослідження даної проблеми обумовлена тим, що не досить глибоко розроблено теоретичні й методичні основи вирішення проблем: реформування державного управління водокористуванням в умовах ринкової економіки; створення ефективної оцінки вартості водноресурсного потенціалу в регіоні; удосконалювання економічних відносин у водокористуванні. Раціональне використання водних ресурсів являє собою систему організаційних заходів, спрямованих на створення реальних можливостей і виникнення зацікавленості у водокористувачів у більше ощадливому й ефективному використанні водних ресурсів.Термін «ресурсозбереження» складається з двох основ «ресурси» і «збереження». Термін «ресурси» характеризується як засоби, запаси, можливості, джерела чого-небудь, природні багатства [Економічний тлумачний словник: власність, приватизація, ринок цінних паперів (українсько-англійсько-російський) / Л.М. 240 p., с.176-177]: 1) у якій кількості та за яких витрат енергії можна виготовити продукт із заданими технічними параметрами, якщо технічні характеристики витрачуваних факторів відомі; 2) згідно з потребою в енергії обчислюється її кількість, яку слід підвести до застосовуваних факторів виробництва відповідно до їх технічних параметрів; 3) встановлюється звязок між кількістю факторів виробництва та їх технічними параметрами згідно з попередніми пунктами, з одного боку, та продуктом - з іншого. Цікавим є те, що до ресурсозбереження відносили середньорічні темпи приросту національного доходу, основних виробничих фондів і фондовіддачі матеріальних витрат; зменшення собівартості продукції в промисловості і будівництві; економію котельно-пічного палива, електричної і теплової енергії; використання вторинної сировини; металовідходи у машинобудуванні і металообробці [Народное хозяйство Украинской ССР в 1989 году: Статистический ежегодник / Госкомстат УССР/ Отв. за вып. Соколовьска Г.А. та Сігарьова Т.С. визначають ресурсозбереження як «процес раціоналізації використання всіх видів матеріальних, трудових, фінансових та інших ресурсів в народному господарстві переважно на базі інтенсифікації виробництва»” [Соколовская Г.А., Сигарева Т.С.Воду, яку використовують як транспортувальний засіб, наприклад при збагаченні руд, не нагрівається, але забруднюється механічними й розчиненими домішками. Дуже часто у виробництвах використовують воду як розчинник і реагент. Для цього охолодні води треба охолодити, води для транспортування - очистити, а підігріті води для миття сировини, тари тощо - охолодити й очистити. Для запобігання забрудненню навколишнього природного середовища продукти очищення вод потрібно переробляти на цьому самому або суміжному підприємстві з метою добування з них корисних продуктів чи напівпродуктів. В Україні витрати води на одиницю виробленої продукції значно перевищують аналогічні показники в розвинутих країнах Європи: Франції - у 2,5, ФРН - у 4,3, Великої Британії та Швеції - у 4,2 рази [Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки, затверджені постановою Верховної Ради України від 5 березня 1998 р.Компоненти «торгівлі квотами» дозволяють уникнути жорстких обмежень у регулюванні водокористування, охороні навколишнього середовища та передбачають можливість передачі квот на викиди в водні ресурси чи забір водних ресурсів від однієї країни до іншої. Особлива увага у цьому підрозділі роботи буде приділена водним ресурсам, які у одних країн наявні у достатньому обсязі, а в інших виступають основним чинником водозабезпеченості держави. Подальший аналіз буде побудовано за принципом «від загального до часткового», тобто спочатку спробуємо провести загальний аналіз за певною вибіркою держав Східної Європи та СНД, а потім більш детально проаналізуємо механізми використання водних ресурсів окремих країн. У більшості країн світу водні ресурси визнано державною власністю (Болгарія, Словенія, Кіпр, Індонезія, Вєтнам, Китай, Киргизстан, Україна, Терція, Румунія та інші), у інших поряд з державною власністю визнається приватне та муніципальне право на володіння водними ресурсами (Великобританія, Мексика, Германія, Литва, Канада, Молдова, Туркменістан та ін.). Створені у різних країнах механізми використання водних ресурсів відрізняються за способом функціонування, а головне, за обєктом регулювання: У країнах СНД основна увага акцентується на створені та регулюванні

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретико-методологічні основи раціонального використання водних ресурсів

1.1 Сутність процесу ресурсозбереження

1.2 Методичні підходи до збереження водних ресурсів в Україні

1.3 Еколого-економічне регулювання процесів ресурсозбереження у світі

Висновки до розділу 1

2. Аналіз стану водовикористання і водоспоживання в рівненській області

2.1 Еколого-економічні проблеми раціонального використання і охорони водних ресурсів в Рівненській області

2.2 Економічна оцінка ефективності заходів в галузі водовикористання та водоспоживання в Рівненській області

2.3 Фінансово-кредитне забезпечення інвестиційних заходів з ресурсозбереження на підприємствах водопостачання та водовідведення в Рівненській області

Висновки до розділу 2

3. Еколого-економічне обгрунтування заходів з ресурсозбереження у галузі водовикористання і водоспоживання

3.1 Стратегія та тактика заходів з ресурсозбереження водних ресурсів

3.2 Характеристика механізмів раціонального водокористування в Рівненській області

3.3 Удосконалювання економічного механізму управління водокористуванням регіону Рівненської області

Висновки до розділу