Загальні уявлення про раси. Головні принципи расових класифікацій. Антропологічна структура населення Землі. Географічна ізоляція та змішування як чинники расогенезу. Зміни расових ознак та їхніх комплексів у ході соціально-економічного розвитку людства.
Раси та принципи расових класифікаційПочинаючи з першої половини XIX ст. ці підрозділи позначаються термінами "раса", "географічна раса", "расовий комплекс", "расовий тип" і т. п. Усі сучасні расові класифікації базуються на ієрархічному принципі: кілька основних - великих - рас діляться на малі раси та антропологічні типи. Він виділив шість великих груп (стовбурів), які включають 29 локальних (малих) рас (табл. Розділивши раси на давні - "протоморфні", перехідні - "метаморфні" та пізні - "архіморфні", він відніс до протоморфних бушменів, негрилів, негритосів, полінезійців, частину американських індіанців; до метаморфних - "жовто-світлошкірі" народи Східної Європи й Західного Сибіру й "чорно-світлошкірі" Індії та Індокитаю; до архіморфних - більшість сучасних європеоїдів, монголоїдів і негроїдів. Ейкштедтом(1934), який розділив людство на три великі групи - лейкодермів (світлошкірих), ксантодермів (жовтошкірих) та меланодермів (чорношкірих), виокремивши в їхніх межах головні расові комплекси ("кола рас"): ізольовані "бічні" раси, що відділилися ще на ранніх етапах расоутворення; "перехідні", котрі поєднують риси кількох рас; і так звані "своєрідні", які ухиляються від головного расового стовбура (табл.Вона характеризується світлим або трохи смуглявим кольором шкіри; світлим, змішаним і темним забарвленням очей; мяким, здебільшого прямим чи хвилястим, рідше - кучерявим волоссям, колір якого варіює від світлих до темних відтінків; вузьким прямим, опуклим або ввігнутим носом із середнім чи високим переніссям; вузьким або середнім за шириною лицем, добре або середньо профільованим як у горизонтальній, так і у вертикальній площинах. Велика монголоїдна раса, риси котрої властиві приблизно чверті населення земної кулі, характеризується смуглявою шкірою жовтуватих відтінків; темним, іноді чорним, із синюватим вилиском, жорстким прямим, іноді хвилястим волоссям; здебільшого плескатим обличчям із помітно виступаючими вилицями; досить вузьким носом із невисоким або середнім за висотою переніссям; добре вираженими складкою верхньої повіки та епікантусом, який в окремих групах властивий 90-95 % носіїв цієї раси; слабко розвинутою бородою й майже повністю відсутнім третинним волосяним покривом на тілі; середньою товщиною губ; в основному середнім зростом; дуже високим відсотком лопатоподібних різців (до 80-90 %) і завиткових узорів на кінчиках пальців. Обличчя здебільшого вузьке або середнє за шириною, губи товсті, зубний відділ обох щелеп виступає вперед (альвеолярний прогнатизм); горизонтальне профілювання обличчя середнє або сильне; складка верхньої повіки розвинута слабо; епікантус у дорослих, як правило, відсутній. Порівняно з попередньою вона характеризується також меншим зростом, слабшим розвитком третинного волосяного покриву, тенденцією до брахікефалії, ширшим і нижчим обличчям із коротким носом, який нерідко має увігнуту спинку (до 30-40 %): Найчисельнішою в Європі нині є середньоєвропейська раса, яка обіймає величезну територію від Атлантичного океану на заході до Волги на сході (так званий "пояс шатенів"), її різновиди представлені серед німців, чехів, словаків, поляків, австрійців, росіян, українців, котрим загалом властиві мішаний, іноді - досить темний колір очей, пряме і хвилясте волосся, переважання брахікефалії, середні розміри обличчя, помірний розвиток третинного волосяного покриву. Вона характеризується прямим жорстким дуже темним волоссям, темним забарвленням очей, високим плескатим середнім за шириною обличчям, досить довгим носом із прямою спинкою, який слабко або помірно виступає з площини обличчя, розвинутою складкою верхньої повіки, наявністю епікантуса - Епікантус - складка верхньої повіки у внутрішньому куті ока(який властивий близько 70 % дорослих осіб), високим мезокефальним черепом, середнім розвитком третинного волосяного покриву й середнім зростом.Освоюючи територію земної кулі, колективи першопроходців часто набували статусу популяцій, ізольованих від інших природними перепонами: високими гірськими хребтами, непролазними тропічними джунглями, широкими повноводними ріками, пустелями і т. п. В таких невеликих популяціях - демах, де протягом тривалого часу мали місце внутрішньогрупові шлюби, відбувався перерозподіл частот расових ознак, наслідком якого могли бути цілковите зникнення або, навпаки, різке переважання деяких з них. Слід мати на увазі, що ізоляція і стимульовані нею генетико-автоматичні процеси передусім сприяли перерозподілу ознак, які контролюються однією або небагатьма парами алелів (наприклад, груп крові). На думку багатьох учених, генетико-автоматичні процеси відіграли важливу роль у формуванні фізичних рис таких своєрідних груп, як айни Курильських островів, алеути й ескімоси арктичних областей Американського континенту й Північно-Східної Азії, полінезійці Океанії, вогнеземельці Південної Америки, тибетці високогірних плато Центрально
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
