Рання творчість М.О. Волошина як етап ідейно-філософських шукань - Автореферат

ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. В.І. РАННЯ ТВОРЧІСТЬ М.О.ВОЛОШИНА ЯК ЕТАП ІДЕЙНО-ФІЛОСОФСЬКИХ ШУКАНЬРобота виконана на кафедрі російської і зарубіжної літератури Таврійського національного університету ім. Науковий керівник - кандидат філологічних наук, професор Кобзєв Микола Олексійович, професор кафедри російської і зарубіжної літератури Таврійського національного університету ім. Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Орлова Катерина Йосипівна, професор кафедри літературної критики та публіцистики Московського державного університету ім. Ломоносова; кандидат філологічних наук Таймазова Леніє Ленмарівна, старший викладач кафедри російської філології РВНЗ “Кримський інженерно-педагогічний університет” Захист відбудеться “21” квітня 2007 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 52.051.05 Таврійського національного університету ім.Кінець ХІХ - початок ХХ століття в Росії позначились надзвичайно інтенсивним релігійно-філософським підйомом, що отримав назву “російського духовного Ренесансу”. Насамперед, він виразився у різкому зростанні інтересу до філософії (часто повязаної з релігією) - спостерігається повернення до ідеалізму, релігійних та метафізичних цінностей, скасованих позитивізмом та матеріалізмом другої половин ХІХ століття. Дікс) у 1910 році вказував, що поетичні образи Волошина вимагають від читача близького знайомства з середньовічними містиками, а водночас із індійською філософією та сучасним окультизмом, а Михайло Кузмін вважав, що сама точка зору автора - його погляд на речі, природу та людські почуття - наскрізь перейнята окультизмом. На неможливість обєктивного осмислення поетичної творчості Волошина у відриві від його ідейно-філософських шукань вказувалося й літературними критиками російського Зарубіжжя (Д. Однак у сучасному волошинознавстві проблема ідейно-філософських пошуків Волошина та їх відображення в поезії раннього періоду творчості так і не була ще всебічно осмислена та проаналізована.Купченка згадується низка біографічних фактів про “захоплення” поета теософією та штайнеріанством, але до літературознавчого аналізу впливу окультно-теософських ідей на поетичну творчість Волошина автор принципово не вдається. Усвідомлення ж містичних глибин католицизму, “спяніння містикою католицизму” прийде до поета в 1905 році, після відвідування з Г.Мінцловою готичних соборів Руану та Шартру й переживання “містерій готичних соборів”, свідченням чого стане цикл “Руанский собор”, задум книги “Дух готики” та стаття “Тайная доктрина средневекового искусства”. Практично все, що було написано поетом у 1905-1910 роки, має відбиток посиленого ідейного впливу Мінцлової (вірші “планетного” циклу, “Руанский собор”, цикл “Киммерийские сумерки”). Відгомони ідей штайнеріанства, а іноді й пряме їх запозичення, знаходимо в багатьох поетичних творах Волошина періоду 1905-1910 рр. Такий вплив простежується й у поезії пізнього періоду творчості: історіософські погляди поета на долю Росії (збірка “Демоны глухонемые”), окремі віршовані твори (“Два демона”), й особливо в циклі “Путями Каина” - підсумковому й найглибшому за своєю філософською насиченістю творі Волошина. Волошина періоду 1905-1910 рр.” - складається з шести підрозділів і присвячено дослідженню відображення ідейно-філософських шукань поета, виявленню теософських та антропософських мотивів у творчості Волошина на матеріалі конкретних творів та осмисленню їх поетики.Волошин, який з 1902 до 1917 року жив переважно у Франції, не міг не потрапити до орбіти “окультного відродження”, однак загальний стан західноєвропейського інтелектуального та духовного життя був лише тлом, що підготував ґрунт для серйозного інтересу поета до теософії. І хоча Волошин назвав “1900-й год, стык двух столетий” роком “духовного народження”, є всі підстави вважати саме 1905 рік поворотним пунктом у творчій біографії поета, коли для нього відкрився “целый мир совершенно нового знания и нового миропонимания, новой морали”. Тема Кіммерії - його “духовної батьківщини”, теософсько-антропософські мотиви поезії 1905-1910 років вказують на радикальну зміну поетичного космосу Волошина, системи образів, колористичної палітри, хронотопа й тропіки. Волошинський образ “всезрящего” Сонця, яке “полишило” людину її високодуховного стану й таким чином скинуло її в “чресла ночи” фізичного існування, проте, не заважає поету вірити в можливість свого духовного воскресіння, коли в його душі буде “возжено иное”, духовне око. Теософські ідеї збагатили творчість Волошина новими езотеричними знаннями та “новими” поетичними мотивами (міфологема Смерті-Воскресіння, мотиви езотеричного “шляху”, втілення в творчості “духовної батьківщини”, “взаємоотожнення” мікрокосму з Макрокосмом), суттєво трансформували поетичну палітру, систему образів та колористичну гаму поета, а також сформували його уявлення про зміст та призначення художньої творчості й поезії.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ