Ранньодержавні інститути на Русі та у Скандинавії: порівняльний аналіз - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукНа межі ХХ-ХХІ ст. серед важливих історіографічних проблем дискутувалися питання виникнення та становлення держав у Північній та Центрально-Східній Європі, формування ранньодержавних владних інститутів, появи зародкових форм апарату влади, службових станів, постійної місцевої адміністрації, урбанізаційних процесів утворення мережі ранньоміських центрів. Поліфункціональні комплекси інститутів полюддя і вейцли як соціальних, сакрально-ритуальних, політичних, економічних систем органічно поєднували прагматичні аспекти та соціально-політичні ритуали, що забезпечувало ефективну реалізацію князівської/королівської влади до виникнення її апарату та постійної місцевої адміністрації. Таким чином, повноцінні студії з соціально-політичної, соціально-економічної історії, історії культури Русі та скандинавських країн неможливі без докладного аналізу інститутів полюддя, вейцли, данництва, розвиток та трансформація яких були нерозривно повязані зі змінами в руському і скандинавському соціумах протягом періодів раннього та класичного середньовіччя. Інтерпретація ранньодержавних владних інститутів дозволяє виявити основні тенденції процесів взаємоповязаного розвитку політичної, економічної, податкової, адміністративної систем та державності на Русі й у Скандинавії. У вітчизняній та зарубіжній історіографії не проводилися комплексні дослідження в напрямку детального порівняльного аналізу ранньодержавних інститутів полюддя, вейцли, данництва на Русі й у скандинавських країнах.Дьяконов); 3) розгляд данини крізь призму зовнішньополітичних акцій - на протязі всієї історії Русі данина виступала платою за мир, окупом, контрибуцією, данину платили лише переможені племена і народи (М. О. Полюддя розглядалося у дореволюційній історіографії переважно як спосіб збору данини, що полягав у адміністративно-фінансовій поїздці князя із дружиною до підвладних племен (Ю. А. Полюддя трактувалося радянськими істориками як щорічний чи періодичний обїзд князем з його двором (дружиною) своїх володінь (підкорених племен) з метою збору данини та інших цілей; окрім того полюддя включало в себе також піврічне існування князя (або іншої знатної особи) за рахунок місцевого, підпорядкованого Києву населення (М. У сучасній російській та українській історіографії ряд дослідників продовжили розробляти та розвивати, поглиблювати власні погляди, провели певне їх коригування, репрезентували подальші теоретичні обґрунтування власних концептів та концепцій; інші історики виступили із принципово новими (чи значною мірою оновленими) інтерпретаціями ранньодержавних владних інститутів данництва і полюддя. У скандинавських країнах відповідно: 1) виділення в VIII-IX ст. у Швеції, Норвегії, Данії із середовища хевдінгів конунгів (smakonungar, bygdekonungar), що стають на чолі окремих областей племінної території; 2) формування у Швеції в землі племені свеїв початкового ядра майбутньої держави - землі Упланд на північ від озера Меларен; виділення у Норвегії із VII-VIII ст. найбільш розвиненої в економічному, соціальному і політичному плані області Вестфолд на побережжі Осло-фьорда; 3) формування у Швеції в ІХ ст. двох державних утворень - у племені свеїв (з центром в Упланді) і у племені гьотів (з центром у Гьоталанді); 4) обєднання Норвегії близько 900 р. у результаті військової діяльності Гаральда Харфагра; обєднання Свеаланда і Гьоталанда під час правління короля Олафа Шетконунга.