Рамкові умови та інституційні детермінанти розвитку корпоративного сектору національної економіки - Статья

РАМКОВІ УМОВИ ТА ІПСТИТУІІІІІПІ ДЕТЕРМІНАНТИ РОЗВИТКУ КОРПОРАТИВНОГО СЕКТОРУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИСубєктами акціонування на цьому етапі приватизації стали: багато фізичних осіб-інвесторів, що отримали у власність дрібні пакети акцій; керівники державних підприємств, які шляхом викупу акцій на привілейованих умовах сконцентрували у своїх руках значні пакети акцій, тим самим заклавши підґрунтя для інсайдерського контролю; держава, яка за результатами приватизації зберегла за собою вагому частку корпоративної власності. Не пройшовши реального шляху еволюційного акціонерного нагромадження капіталів і не маючи практичного досвіду функціонування ринкових інститутів, Україна, як і більшість постсоціалістичних країн, обрала за еталон для розбудови корпоративного сектору модель “розпорошеної” акціонерної власності (так звану “аутсайдерську модель корпоративного сектору”), що базується на ліберальних принципах ринкової саморегуляції [10]. При цьому законодавчо визначені форми та механізми приватизації зумовили концентрацію у державній власності дрібних і розпорошених пакетів акцій, що призвело до неможливості реалізації цілісної державної політики контролю за використанням державно-акціонерної власності та, як наслідок, втрати значної частки державних доходів від володіння корпоративними правами. Крім того, створено законодавче підґрунтя корпоративних відносин - визначено норми щодо формування тимчасових органів управління акціонерним товариством, системи реєстрів акціонерів та оформлення прав власності на акції. Через комерційні та некомерційні конкурси, грошові аукціони та продаж пакетів акцій на фондових біржах приватизовано значну кількість державних обєктів: лише у 1999 р. через аукціонні торги приватизовано кожне третє державне промислове підприємство; через процедуру грошових конкурсів реалізовано акцій на загальну суму 386,5 млн грн; на фондових біржах і в позабіржових торгах розміщено пакетів акцій на суму 303,9 млн грн.На цьому етапі переважав продаж великих державних обєктів і відбулося активне залучення до приватизаційних процесів великих зовнішніх інституційних інвесторів.Узагальнення особливостей становлення корпоративного сектору національної економіки свідчить, що найістотнішими інституційними детермінантами його формування стали: наздоганяючий характер розвитку економіки та прискорена інституціоналізація підприємницького (у тому числі й корпоративного) сектору економіки; відсутність тривалої історичної еволюції підприємницького середовища та відповідної культури й форм ділової комунікації; недостатній розвиток інституційної структури; державна протекціоністська політика як активний чинник розвитку корпоративних підприємницьких форм; вплив зовнішньо-економічного середовища та практика запозичення (імпорту) західних норм без відповідної адаптації до традиційно сформованих інститутів. Дані інституційні характеристики є результатом відсутності поступальності у розвитку інституту корпорації у вітчизняній господарській практиці, становлення якої відбулося без проходження основних етапів еволюційного розвитку, що неминуче призвело до деформації сутності та інституційної форми реалізації корпоративних відносин. Формуючись у такому квазіринковому просторі, корпоративний сектор на початковому етапі свого становлення орієнтований на залучення значної чисельності інвесторів, що обєктивно визначило розпорошеність акціонерної власності. Водночас патерналістська політика держави призвела до викривлення інституційних механізмів реалізації ринкових можливостей (на основі асиметрії інформації), що за умови несформованості конкурентного середовища спричинило стрімку концентрацію акціонерної власності та формування моделі інсайдерського контролю.