Рак шийки матки: оптимізація програм комбінованого лікування - Автореферат

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ Робота виконана в Інституті онкології АМН України. Воробйова Люся Іванівна, Інститут онкології АМН України, керівник науково-дослідного відділу онкогінекології Офіційні опоненти: член-кореспондент НАН та АМН України доктор медичних наук, професор Інститут онкології АМН України головний науковий співробітник науково-дослідного відділу торакальної онкології доктор медичних наукХворі з II стадією РШМ складають третину (32%) від усіх хворих на РШМ, а результати хіміопроменевого лікування, яке проводиться у 70,5% цих хворих, залишаються незадовільними - 5-річна виживаність при II А стадії - 65,2 %, при II В стадії - 68,4% (FIGO Annual Report, 2001). Актуальність проблеми оптимізації лікувальних програм хворих на РШМ обумовлена відсутністю чітко сформульованих принципів і послідовності у застосуванні численних чинників протипухлинного впливу, що застосовуються у комбінованому лікуванні місцевопоширених форм цієї патології (Edelmann DZ з спів., 1996; Eddy GL, 1996; Dubay RA з спів., 2004; Grigsby PW, 2004). A з спів., 2004; Wright JD, 2004), не вироблено чіткої тактики лікування хворих на РШМ в залежності від основних прогностичних факторів та окремих чинників, що впливають на перебіг захворювання та на ефективність лікування (Chang TC з спів., 1998; Sacco M 2000; Takeda M з спів., 2002;Smith HO з спів., 2000; Berrington de Gonzalez Актуальним та не вирішеним залишається питання щодо поведінки VEGF при перебігу онкологічних захворювань, про діагностично-прогностичну значимість цього показника в клінічній практиці та його значимість в моніторингу ефективності лікування РШМ (Davidson B. з спів., 1999; Davies MM з спів., 2000). Таким чином, очікуваний результат обраних напрямків нашої роботи полягає у покращенні результатів лікування хворих на РШМ шляхом оптимізації неоад?ювантних та ад?ювантних методів протипухлинної терапії з урахуванням індивідуальних особливостей хворої, розповсюдженості патологічного процесу, основних чинників прогнозу.Проведено дослідження перебігу хвороби та результатів комбінованого лікування у 711 хворих на РШМ, що знаходились на лікуванні у відділі онкогінекології Інституту онкології АМН України (1990-2004 рр.). Хворі на місцевопоширений та регіонарно-метастатичний РШМ, яким проведено комбіноване лікування із застосуванням ад?ювантної (А) променевої та хіміотерапії з метою попередження рецидивів захворювання (559 хворих). Хворі з рецидивами РШМ, у яких досліджено перебіг захворювання в залежності від застосованих методів терапії (112 хворих). Хворі, у яких проведено дослідження фактору ангіогенезу - фактору росту ендотеліальних клітин (vascular endothelial growth factor (VEGF) в сироватці крові з метою визначення його залежності від поширеності первинного та виникнення вторинного пухлинного процесу (54 хворих). Хворих, яким застосовано променеву терапію перед операцією, було поділено на 2 групи: I групу склали 80 (54,1%) хворих на РШМ, яким ДПТ була проведена у звичайному режимі опромінення - разовою дозою 2,2 Гр до сумарної дози 30 Гр.Комбінований метод є пріоритетним при виборі лікування хворих на РШМ Т1в-Т2в стадій, оскільки, за даними FIGO (FIGO Annual Report, 2001), результати комбінованого лікування хворих на РШМ є кращими у порівнянні з променевою та хіміопроменевою терапією - 5-річна виживаність становить 79,6% - 81,3% проти 57,4% - 62,7%. Результати хіміопроменевого лікування, яке проводиться у 70,5% хворих на РШМ II стадії, залишаються незадовільними - 5-річна виживаність при II А стадії становить 65,2 %, при II В стадії - 68,4%. Запровадження розроблених неоад?ювантних методів (ДПТ на тлі радіомодифікації та ВАПХТ) у комбінованому лікуванні хворих з первинно нерезектабельним РШМ (Т2) в 53,1 % та 48,8% випадках відповідно дозволило перевести його у резектабельний та досягти 5-річної виживаності у 79,4 % та 72,6 % хворих в кожній групі відповідно, а при регіонарно - метастатичному варіанті (N1) покращити загальну 3-річну виживаність з 48,3 % до 57,1%, 5-річну - з 68,8% до 73% . Лікувальний патоморфоз у пухлинах після проведеної неоад?ювантної терапії виявив ефективність внутрішньоартеріальної поліхіміотерапії при лікуванні ендоцервікальних форм РШМ, а променевої терапії на тлі радіомодифікації - при лікуванні екзофітних форм і корелює з клінічним ефектом - у 61,5% та 52,9 % хворих відповідно. Проведення ад?ювантної ПХТ при комбінованому лікуванні хворих на РШМ з регіонарними лімфогенними метастазами вірогідно зменшує частоту виникнення віддалених метастазів (на 10,4 %; р<0,001), але не впливає на частоту виникнення тазових (локорегіонарних) рецидивів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ