Історія становлення і розвитку радянської національної політики. Її роль у мобілізації населення на нове державотворення і прискорення економічного зростання. Радянська політика періоду Другої світової війни, після смерті Сталіна, за часів М. Горбачова.
Радянська національна політика радянський національний політика державотворенняНасправді вона була унітарною. її унітарна природа була замаскована складною інституціоналізацією національностей, визначеною на основі етнічно-лінгвістичних особливостей і територіального принципу. Кожна союзна республіка, крім Росії, а також автономні республіки у межах більших одержали власні політичні й культурні установи, які були укомплектовані здебільшого представниками місцевої еліти. "титульна" (тобто така, що дала назву тій чи іншій республіці) нація становила в Україні вже 59 %, Білорусії - 66, Вірменії - 95 % місцевої бюрократії. Вони були невдоволені тиском з боку Центру і прагнули його подолати, розширити компетенції своїх республік і брати активнішу участь у справах усієї держави. У листі до Лазаря Кагановича та інших членів Політбюро української компартії він попереджав, що рух "на Україні за українську культуру і громадськість, ... що очолюється повсюдно не комуністичною інтелігенцією, може набути місцями характеру боротьби... проти Москви взагалі, проти росіян взагалі, проти російської культури і її найвищого руху - ленінізму".
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
