Утворення СРСР: національні інтереси і культурна революція. Проблеми на шляху до союзного об"єднання. Відносини між радянськими республіками. Нова економічна політика - період культурної, ідеологічної, соціальної та економічної розрядки між двома епохами.
Будучи справжньою «експериментальною лабораторією» противників радянської влади, зробивши ставку почергово па переможену Німеччину, далеку Францію і Польщу, яка щойно програла Росії, і, що найголовніше, будучи найбільш багатою частиною Російської імперії, Україна втратила незалежність, здавалося отриману після Брест-Литовської угоди. Білорусія, навпаки, дуже бідна, де національний рух перебував у зачатковому стані, набула статусу суверенної республіки з розрахунком на те, що вона, з одного боку, покаже зразок зближення з Росією, до якого всі інші республіки віднеслися без натхнення, а з іншого-допоможе «здобути» Литву. У лютому 1919 р. на зїздах Рад Білорусії та Литви з ініціативи місцевих більшовиків, переважно росіян, був проголошений союз двох республік. Коли більшовики прийшли до влади, ситуація в Закавказзі була складною не тільки через міжнаціональні конфлікти, відмінності в релігії, культурі, економічних інтересах, але й через близькість Туреччини до кордонів Грузії та Вірменії. Декларація прав народів Росії, яка формально поставила проблему внутрішньої політичної організації нової держави (буде вона централізованою або федеративною?), але не дала на неї відповіді, визнавала, що як альтернатива розколу існує «добровільний і чесний союз народів Росії», які, як було заявлено, рівні між собою.- третій, після якого він остаточно був усунений від всякої політичної діяльності, Ленін написав кілька важливих статей, де по багатьох пунктах висловлював незгоду зі своїми колегами, особливо із Сталіним, і де він виявляв занепокоєння відносно майбутнього партії. «Бухарін не тільки найцінніший і найбільший теоретик партії, він також законно вважається улюбленцем всієї партії, але його теоретичні переконання дуже з великим сумнівом можуть бути віднесені до цілком марксистських». Що стосується Пятакова, то він був «людиною, безсумнівно, видатної волі і видатних здібностей, але дуже захопливою... адміністраторською стороною справи, щоб на нього можна було покластися в серйозному політичному питанні». Усвідомлюючи, що відбувається бюрократизація партії і зростання впливу таких установ, як Секретаріат, Політбюро та Оргбюро, Ленін запропонував посилити авторитет ЦК, подвоївши число його членів (за рахунок партійців пролетарського походження), обрати нову Центральну Контрольну комісію (яка засідала б разом із Центральним Комітетом), яка також складалася з «істинних пролетарів», і, нарешті, значно скоротити величезний (12 тис. чоловік) апарат Робітничо-селянської інспекції, з 1919 р. очолюваної Сталіним, довівши його до кількох сотень непідкупних людей «хорошого» соціального походження (тобто пролетарського). Щоб довести, що керівництво партії не потерпить ніякого вияву інакомислення, з ініціативи Сталіна конференція обнародувала сьомий пункт резолюції про «Єдність партії», який був прийнятий на X зїзді і до того часу залишався в таємниці: «Зїзд дає ЦК повноваження застосовувати в разі порушення дисципліни або відродження або допущення фракційності всі заходи партійних стягнень аж до виключення з парти, а по відношенню до членів ЦК переведення їх у кандидати і навіть, як крайню міру, виключення з партії».Виступи партійних діячів свідчили про глибокі розходження; Сталін і Молотов були особливо вороже настроєні протії куркулів-«капіталістів», а Риков і Бухарін попереджали делегатів зїзду про небезпеку дуже активної «перекачки» коштів із сільського господарства в промисловість. Партія направила в село «оперуповноважених» і «робітничі загони» (було мобілізовано 30 тис. комуністів), їм було доручено провести чистку в ненадійній і непокірній сільраді і партосередках, створити на місцях «трійки», яким належало знайти сховані надлишки, заручившись допомогою бідняків (за що отримували 25% зерна, вилученого у більш заможних селян) і використовуючи 107 статтю Карного кодексу, згідно з якою будь-яка дія, «що сприяла підняттю ціп», каралася позбавленням волі терміном до трьох років. Хлібозаготовча криза зими 1927-28 р. зіграла вирішальну роль в подальшому: Сталін зробив ряд висновків (у багатьох його виступах в травні-червні 1928 р.) про необхідність змістити акцент з кооперації, яка раніше гаряче захищалася Леніним, на створення «опор соціалізму» в селі - колгоспів-гігантів і машинно-тракторних станцій (МТС). Завдяки значним можливостям цих «опор» по виробництву сільськогосподарської продукції для продажу на ринку передбачалося, що вони дадуть державі 250 мли. пудів зерна (одну третину дійсних потреб), що дозволить забезпечити постачання ключових галузей промисловості та армії, а також вийти на внутрішній і зовнішній ринок, тим самим змусивши селян продавати надлишки державі. Бухарін за його власним висловом «прийшов у жах» від висновків, які, як вій вважав, доведуть країну до терору, громадянської війни і голоду, був упевнений, що Сталін буде маневрувати з метою добитися переваги на наступному пленумі і вирішив перенести полеміку в маси.
План
ПЛАН
1. Утворення СРСР: національні інтереси і культурна революція
2. «Союз робітників і селян»
3. Політична боротьба
4. Кінець непу
1. УТВОРЕННЯ СРСР: НАЦІОНАЛЬНІ ІНТЕРЕСИ І КУЛЬТУРНА РЕВОЛЮЦІЯ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
