Радянізація західних областей України після Другої світової війни - Реферат

Буде єдине стадо і единий пастир. Узнаємо Закарпатську Україну, про яку у нас не було написано ні однієї книжечки, ні одного малюночка, ні однієї вісточки. Довженком, "в бушлат землянистий" західноукраїнські землі виразно простежується у повоєнний період, коли кремлівське керівництво прагнуло уніфікувати життя регіону з рештою території СРСР й якнайшвидше реалізувати тут власну й апробовану у попередні роки політику - "індустріалізація - колективізація - культурна революція", доповнивши її ще й неофіційною четвертою складовою - "русифікацією". Упродовж четвертої пятирічки з великих промислових підприємств Радянського Союзу до Західної України було надіслано тисячі робітників і 2 тис. інженерно-технічних працівників. Особливість Індустріалізації регіону полягала в тому, що темпи промислового розвитку тут були значно вищими, ніж у східних областях республіки.На Західну Україну було поширено дію радянського антирелігійного законодавства. Ця церква розглядалася владою як головна перешкода на шляху радянізації західноукраїнського регіону. Церкву очолював митрополит, якому підпорядкувалися 10 єпископів, майже 3 тис. священиків, понад 1,5 тис. ченців і черниць.35 видавництв УГКЦ випускали 6 щомісячних часописів й 3 тижневики, а також десятки найменувань іншої церковної літератури. Могутність і поважний вплив УГКЦ полягали насамперед у тому, що завдяки багатогранній діяльності, спрямованій на розвій духовного життя українського народу західних теренів національної території, вона користувалась авторитетом серед мільйонів віруючих і відігравала роль національної церкви, завдяки якій українці Східної Галичини таї Закарпаття упродовж століть змогли зберегти влас-і ну національність під чужонаціональним пануван-1 ням у польському та австро-угорському оточенні. І Священикам було наказано відправляти урочисті богослужіння у дні радянських офіційних свят, прославляти Сталіна, інших більшовицьких вождів, перемоги Червоної армії й публічно засуджувати дії організації українських націоналістів і Української повстанської армії.Повернення радянської влади було сприйняте в західноукраїнських землях не як "визволення", а як заміна одного окупаційного режиму - гітлерівського, іншим його аналогом - комуністичним, сталінського зразка. Духовне життя народу також підлягало переведенню на радянські стандарти, згідно з якими патріотизм українців кваліфікувався як буржуазний націоналізм, релігія оголошувалася антинауковим світоглядом, а Греко-католицька церква - слугою Ватикану й фашизму. У 1944-1945 pp. повстанці та націоналістичне підпілля здійснили 14,5 тис. терористичних і диверсійних актів, в результаті яких загинуло ЗО тис. осіб, у тому числі близько 4 тис. представників органів радянської влади. Найбільший наступ проти загонів УПА відбувся у квітні - травні 1945 p., коли для боротьби з повстанцями у Карпатах і Прикарпатті влада кинула 40 тис. вояків. З осені 1944 р. по 1951 р. із Західної України на Північ, до Сибіру, Казахстану й Далекого Сходу насильно було вивезено понад 203 тис. осіб, яких влада вважала членами сімей "бандерівців" і "підсобниками" ОУН-УПА.

План

1. Радянізація Західної України по закінченню Великої Вітчизняної війни

2. Доля Української греко-католицької церкви. Львівський церковний собор

3. Радянізація Західної України по закінченню Великої Вітчизняної війни. Боротьба ОУН-УПА

4. Операція "Вісла"

Література

1. Радянізація Західної України по закінченню Великої Вітчизняної війни

1. Алексєєв Сергій Васильович, Ляшенко Євгенія Петрівна, Довбня Ольга Анатоліївна. Історія України: Короткий курс лекцій: [для студ. вузів усіх спец. та усіх форм навчання] / Донбаська держ. машинобудівна академія. - Краматорськ: ДДМА, 2007. - 228c.

2. Безотосний Микола Трохимович. Україна в добу сталінщини: історія опору / НАН України; Інститут політичних і етнонаціональних досліджень. - К., 2002. - 128с.

3. Бойко Олександр Дмитрович. Історія України: Навч. посіб. - 3. вид., випр., доп. - К.: Академвидав, 2005. - 688с.

4. Історія України. Документи. Матеріали: Посібник / Віктор Юхимович Король (уклад., комент.). - К.: Видавничий центр "Академія", 2002. - 448с.