Радіопротектори та протипроменевий біологічний захист - Реферат

Кафедра спеціальної зоотехніїРеальну небезпеку для людини становить іонізуюча радіація. Іонізуюче випромінювання - це таке випромінювання, енергія якого достатня для іонізації (освіти позитивних і негативних іонів) опромінення. Рентгенівські (х-промені) і g-промені мають найбільшу проникаючу здатність з усіх видів ІВ. При зіткненні з матерією вони вкрай нерівномірно передають свою енергію, чим значно ушкоджують, наприклад, окремі клітини живих організмів. Можливість зменшення радіаційного ураження, викликаного частинками високих енергій, і профілактичне застосування радіозахисних речовин в даний час має велике практичне значення.Під хімічним захистом від дії іонізуючої радіації розуміють ослаблення результату впливу опромінення на організм за умови введення в нього хімічної сполуки (радіопротектора). лат. protector - вартовий, захисник] - це хімічні речовини, що підвищують стійкість організму до опромінення, тобто його радіорезистентність. З тих пір у багатьох лабораторіях на мікроорганізмах, рослинах і тварин з метою зміни їх радіочутливості були випробувані тисячі речовин, що відносяться до найрізноманітнішим класів хімічних сполук. Слід також зазначити, що з усього арсеналу хімічних захисних коштів переважна більшість діє тільки за умови, якщо їх вводять до початку опромінення або в процесі його, і не надають позитивного ефекту, будучи введеними після впливу іонізуючої радіації. У 1951 році були опубліковані дані про те, що декарбоксилирувати похідну l-цистеїну - b-меркаптоетіламін (МЕА) має здатність захищати тварин від дії іонізуючої радіації в летальній дозі.Вони здатні послабити, протягом променевої хвороби і підвищити загальну радіорезистентність організму. Останнім часом інтерес до питань профілактики променевої хвороби за допомогою вітамінів, ферментів і гормонів підвищився. Для більшості вітамінів і гормонів, які використовуються для профілактики, характерно сприятливу дію тільки при опроміненні в сублетальних дозах і багаторазовому введенні, нерідко за великий період часу до опромінення. Речовини, що володіють властивостями вітаміну Р. Такими властивостями володіють: рутин (міститься у спаржі, листі евкаліпта і гречки), кварцетін (був виділений з чорної смородини) і деякі інші речовини.Величезна кількість досліджень дії радіопротекторів і постійна пильна увага до цього питання породило безліч невдалих гіпотез і припущень. Якщо більшість радіопротекторів токсична, то можна ввести будь-яку токсичну речовину, і вона надасть радіозахисну дію. Згодом було доведено, що немає ніякого звязку між токсичністю і радіозахисною дією речовин.Методи і засоби фізичного П. з. залежать від характеру роботи, умов застосування радіоактивних речовин і видів іонізуючого випромінювання і передбачають захист від зовнішніх потоків випромінювання і від потрапляння радіонуклідів до організму людини,тварини. Пробіг а-частинок дуже малий, тому для повного захисту від зовнішніх потоків а-випромінювання достатньо перебувати на відстані не ближче 9-10 см від радіоактивного препарату; одяг, гумові рукавички повністю захищають від зовнішнього опромінення а-частинками. Для захисту від зовнішніх потоків b-випромінювання маніпуляції з радіоактивними речовинами здійснюють за спеціальними екранами (ширмами) або в захисних шафах. При розрахунку товщини захисних пристроїв від g-випромінювання необхідно враховувати його спектральний склад, потужність джерела, відстань, на якій перебуває обслуговуючий персонал, і час перебування у сфері впливу випромінювання. Система захисту прискорювачів рентгенівських і гамма-установок різного призначення (терапевтичних, діагностичних) побудована за одним і тим же принципом і передбачає захист хворого від зайвого опромінення та працівників, які обслуговують установку і знаходяться в сусідніх приміщеннях, від переопромінення.П.з. біологічний (фармакологічний) базується на введенні в організм до або після опромінювання ЛП, що підвищують загальну резистентність організму. Так, залежно від типу іонізуючого випромінювання може бути: зменшення часу опромінювання (напр. регламентація часу праці в умовах сфери дії випромінювання, збільшення відстані до джерел такого випромінювання (напр. використання спеціальних маніпуляторів та інструментарію), огорожа джерел іонізуючого випромінювання, герметизація джерел (напр. використання спеціальних контейнерів), організація дозиметричного контролю, заходи гігієни і санітарії та ін.). За особливостями дії на організм всі засоби хімічного протипроменевого захисту можна розділити на дві групи: 1) засоби, що діють при одноразовому введенні; До першої групи відносять протектори, які вводять в організм незадовго до опромінення одноразово в дозах, що надають значне зрушення у фізіологічних і біохімічних процесах організму (амінотіоли, ціанофори та ін.) До другої групи відносять деякі вітаміни, гормони. Засоби хімічного протипроменевого захисту першої групи, як правило, виявляються ефективними при опроміненні тварин в смертельних дозах.

Зміст

Ведення

1.Загальна характеристика радіопротекторів

2. Природничі радіопротектори

3. Невдалі гіпотези

4.Протипроменевий захист

5.Біологічний захист

Висновок

Список використаної літератури