Радіоекологічна термінологія сучасної французької мови: структура, семантика, функціонування - Автореферат

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКАРоботу виконано на кафедрі французької філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Корбозерова Ніна Миколаївна, завідувач кафедри іспанської та італійської філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка кандидат філологічних наук, доцент Круковський Василь Іванович, доцент кафедри іноземних мов Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана. Захист відбудеться “22”травня 2008 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.11 із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) філологічних наук у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м.Саме до такої мікрогалузі ми відносимо радіоекологію (або екологію радіаційну) (лат. radiare - випромінювати та гр. oikos - будинок, оселя) - галузь екології, що вивчає розподіл, міграцію та кругообіг радіонуклідів у біосфері та вплив іонізуючого випромінення на екологічні системи (біогеоценози та популяції організмів). Отже, актуальність дослідження термінології, що функціонує в межах франкомовних радіоекологічних текстів, повязана, перш за все, з тим, що ця галузь знань є новою в сучасній науці, а її термінологія досі не була предметом детального лінгвістичного аналізу. Докторська дисертація (2001) Лоіка Депекера “Linvention de la langue: le choix des mots nouveaux”, присвячена вивченню діяльності французьких термінологічних комісій різних галузей, а також процесам неологізації, містить лише два параграфи, де йдеться про термінологію ядерної інженерії; Франсуа Рамад вперше включив до свого словника - Dictionnaire encyclopedique de lecologie et des sciences de lenvironnement (2002) ключові поняття радіоекології. У дослідженні проаналізовано 800 одиниць радіоекологічних термінів, виявлених у сучасних французьких текстах з радіоекології (загальним обсягом 2000 сторінок, не враховуючи джерела мережі інтернет). Наукова новизна одержаних результатів дослідження визначається тим, що вперше обєктом спеціального лінгвістичного аналізу обрано термінологію, яка функціонує в межах франкомовних радіоекологічних текстів, визначено шляхи й джерела її формування та функціонування, описано специфіку її лексико-семантичних та структурних характеристик.Постійний перехід лексичної одиниці з однієї термінологічної системи до іншої, співіснування багатьох терміносистем у межах однієї мікрогалузі (радіоекології), активна взаємодія загального словника та термінології, все це свідчить про той факт, що межа між поняттями “слово” і “термін” стає умовною. Радіоекологія, як наука природничого циклу, послуговується також термінами, що обслуговують термінологічні поля суміжних наук: біології, фізики, хімії, медицини, психології, соціології, політики, економіки, етики. Специфічною рисою наукової лексики, що функціонує у межах радіоекологічних текстів, є складність чіткого розмежування трьох різновидів лексем: термінів, специфічних саме для цієї галузі науки, термінології інших наук та слів широкого вжитку. Постійний перехід лексичних одиниць з однієї термінологічної системи до іншої, співіснування багатьох терміносистем у межах однієї мікрогалузі (радіоекології), активна взаємодія загального словника та термінології свідчать про те, що межа між ними стає умовною. Третій розділ “Семантичні та прагматичні аспекти функціонування термінології у французьких текстах з радіоекології” дисертаційного дослідження присвячений аналізу прагматики французьких текстів з радіоекології, який вимагає урахування власне мовних (мовні контакти, постійний розвиток мови та абстрактного мислення) і позамовних (розвиток людського суспільства, його матеріальної і духовної культури, розвиток продуктивних сил, науки, техніки тощо ) чинників.У дисертаційному дослідженні здійснено комплексний аналіз структури, семантики та функціонування радіоекологічної термінології сучасної французької мови на матеріалі текстів з радіоекології. Розвиток наукової лексики в період сучасної французької мови характеризується подальшим розмежуванням наукових галузей (мікрогалузей), створенням терміносистем відповідних наук, що призвело до зародження у 50-х роках ХХ ст. перспективної науки - радіоекології - і, відповідно, необхідності створення її термінологічного апарату. Процеси новоутворення у лексиці сучасного радіоекологічного дискурсу характеризуються рядом особливостей як у плані добору словотвірних моделей, так і у плані добору словотвірних основ та афіксів, вони також виявляють подвійну залежність - як від загальних особливостей словотвірної системи, так і від екстралінгвістичних чинників, найважливішим з яких є прагматична та антропоцентрична спрямованість досліджуваного різновиду текстів.

Основний зміст роботи