Радіоекологічна безпека населення, що зазнає тривалої дії радіаційного фактора - Автореферат

РАДІОЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА НАСЕЛЕННЯ, ЩО ЗАЗНАЄ ТРИВАЛОЇ ДІЇ РАДІАЦІЙНОГО ФАКТОРАЗахист відбудеться “27” вересня 2004 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.24 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 03127, м. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, Київ-33, вул.. Дисертація присвячена вивченню дозозалежних антропоекологічних ефектів серед населення, що зазнало радіаційного впливу внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС і постійно мешкає на радіаційно забруднених територіях (РЗТ). Проаналізовано методи управління радіоекологічними ризиками у потерпілих від аварії регіонах. В результаті оптимізаційного аналізу виявлено, що контрзаходи, спрямовані на протирадіаційний захист населення і помякшення наслідків аварії на ЧАЕС, які проводилися на РЗТ дотепер, є неефективними, оскільки витрати держави при цьому є максимальними, а компенсації населенню за можливу втрату здоровя недостатні для ефективної профілактики захворювань і реабілітації потерпілих.Антропоекологія або екологія людини (ecology of man), це комплексний міждисциплінарний науковий напрямок, що досліджує закономірності взаємодії популяції людини з навколишнім середовищем, проблеми розвитку народонаселення у процесі цієї взаємодії, проблеми цілеспрямованого управління збереженням та розвитком здоровя населення, вдосконалення виду Homo sapiens [Казначеев, 1997]. На наш погляд екологічну безпеку можна визначити, як стан захищеності життєво важливих інтересів особистості, суспільства, людства, навколишнього середовища від загроз, що виникають внаслідок природних і антропогенних впливів на навколишнє середовище. Для населення, що мешкає на забруднених радіонуклідами внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (ЧАЕС) територіях, екологічну небезпеку (реальну та потенційну) являє, у першу чергу, радіаційний фактор. Дослідження цього показника є дуже важливим як для виявлення факторів, відповідальних за зростання рівня радіоекологічної небезпеки, так і для реалізації практичних контрзаходів, спрямованих на його зниження, тобто на профілактику несприятливих наслідків і створення умов для реабілітації потерпілих, а також на наукове обґрунтування нормативно-правових актів щодо протирадіаційного захисту населення, що зазнало надфонового радіаційного впливу. Розробити методику, яка би дозволила виокремлювати радіаційну складову із суми негативних ефектів, викликаних дією різних шкідливих факторів, що спостерігаються серед потерпілого від аварії на ЧАЕС населення, та визначити особливості й умови її застосування.Суть першої методики полягає у тому, що доза визначається як добуток щільності випадінь того чи іншого радіонукліду на референтну нормовану дозу від цього радіонукліду, значення якої наводиться у спеціальних таблицях. Суть другої методики полягає у наступному: Процес формування поглиненої дози Di(t) в і-му органі при його опроміненні ізотопом, що надходить до організму, визначається на базі сучасних уявлень про модель кінетики радіонукліду, яка описується системою диференційних рівнянь першого порядку, складених на основі балансу активностей даного радіонукліду в системі взаємопов‘язаних камер, що розглядаються у цьому процесі як представники реальних органів . Однак їх пряме застосування для дозиметричного супроводу антропоекологічних досліджень у потерпілих регіонах є практично неможливим за декількох причин: а) вимірювання проводилися лише серед дитячого контингенту; б) для частини населених пунктів у звітних документах наведено лише дози опромінення ЩЗ, що дорівнюють або перевищують 300 МГР; в) дози розраховували за вік-залежною дозиметричною моделлю, де використовуються дискретні значення розрахункових параметрів (маса ЩЗ, параметри метаболізму тощо) для кожної із 4-х референтних вікових груп дітей [ICRP Publ. Вважали, що середня доза опромінення ЩЗ у дорослих складає 0,1 від дози у дітей 1-річного віку, оскільки маса ЩЗ у дітей зазначеної вікової групи приблизно у 10 разів менша, ніж у дорослих, період напіввиведення 131І із органу переважно визначається періодом його напіврозпаду і приблизно дорівнює 8 добам, а надходження ізотопу до організму (переважно з молоком) є приблизно однаковим (близько 1 л) [Публ. Визначали колективну дозу опромінення ЩЗ: а) для дітей, підлітків та молоді до 19 років включно сумарна колективна доза опромінення ЩЗ складає: де = ? nch - колективна доза опромінення ЩЗ дітей, підлітків та молоді одного віку; - середня індивідуальна доза опромінення ЩЗ осіб одного віку;У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове розвязання наукової проблеми в галузі екологічної безпеки, що полягає у виявленні негативних дозозалежних ефектів антропогенного походження серед населення, яке мешкає на радіаційно забруднених внаслідок аварії на ЧАЕС територіях, визначенні їх генезу та оптимальних методів управління радіоекологічними ризиками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ