Висока культура спілкування як гармонія професійних знань, комунікативних та морально-психологічних можливостей, що, залежать від інтелектуально-культурних здібностей особистості. Основні труднощі які можуть виникати при міжособистісних комунікаціях.
Міжособистісне спілкування виступає необхідною умовою буття людей, без якого неможливо повноцінне формування не тільки окремих психічних функцій, процесів і властивостей людини, але й особистості в цілому. В спілкуванні людина набуває свою індивідуальність, знаходить та підтверджує своє покликання. Розібратися зі складним, багатогранним феноменом “міжособистісне спілкування” мають насамперед майбутні соціальні педагоги, чия професійна діяльність передбачатиме безпосередню участь у спілкуванні і організацію взаємодії. Міжособистісне спілкування виражає не лише суспільну, а й особисту необхідність індивідів один для одного в процесі суспільного відтворення самої людини в усьому багатстві її особистих здібностей, потреб, цінностей та інших характеристик. У спілкуванні індивід не лише отримує раціональну інформацію, формує способи розумової діяльності, а й за допомогою наслідування і переймання, співпереживання та ідентифікації засвоює людські емоції, почуття, форми поведінки.Коли одна людина вступає в спілкування з іншим, то обидва вони фіксують особливості зовнішнього вигляду один одного, «прочитують» пережиті стани, сприймають і витлумачують тим чи іншим чином поведінку, так чи інакше розшифровують цілі і мотиви цієї поведінки. І зовнішній вигляд, і стан, і поведінка, і приписувані людині цілі і мотиви завжди викликають у спілкуванні з ним особисто якесь відношення, причому воно може диференціюватися за своїм характером і силем в залежності від того, яка сторона в іншій людині його викликала. Обговорюючи проблему взаємозвязку спілкування і відносини, а також залежності між вмістом відносини і формою його вираження, слід підкреслити, що вибір людиною найбільш психологічно доцільної форми вираження свого ставлення в спілкуванні відбувається без напруги і кидається в очі нарочитості, якщо у нього сформовані психічні властивості особистості, які обовязкові для успішного міжособистісного спілкування. Спілкування є потребою й умовою людини, воно передбачає процес обміну цінностями й соціальним досвідом особистості, формує ставлення до себе, до інших людей і суспільства. Якщо метою спілкування виступають психологічний контакт, психологічні взаємовідносини співрозмовників, то говорять про мотиви спілкування, які лежать в межах самого спілкування, або про модальне спілкування: люди отримують задоволення від самого процесу спілкування або спілкуються для «зясуванням відносин».Якщо ж мета спілкування інша - передача інформації, схилення партнера зі спілкування до певної діяльності, прагнення змінити його поглядів, виявити емоційну підтримку - в цих випадках говорять про мотиви спілкування, що лежать за його межами.Аналізуючи міжособистісне спілкування і можливості досягнення в ньому взаєморозуміння, можна пояснити багато соціальні проблеми розвитку суспільства, сімї та окремої особистості. Будучи невідємним атрибутом життя людини, міжособистісне спілкування відіграє велику роль у всіх сферах життєдіяльності. Відсутність взаєморозуміння в процесі спілкуванні призводить до ускладнення, а часто і руйнування взаємин між людьми. Особливою проблемою при вивченні взаємозалежностей спілкування і відносини є встановлення відповідності характеру і способів вираження відносини; так само впливає соціальне значення і система цінностей. Спілкування є потребою й умовою людини, воно передбачає процес обміну цінностями й соціальним досвідом особистості, формує ставлення до себе, до інших людей і суспільства.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
