Рівні біорізноманіття - Реферат

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНЦЬКОГОАналіз біологічної різноманітності - новий шлях контролю за станом живого покриву Землі, що з області наукового пізнання з 1992 року перейшов у сферу міжнародних зобовязань країн по збереженню розмаїтості життя на своїх територіях, а також в область міжнародного правового співробітництва.Чудова робота Чарльза Дарвіна «Походження видів...» у корені змінила наші представлення про природу. Ретельно й обєктивно підібрані їм доказу того, що види не «незмінні», що вони змінювалися і змінюються, іншими словами, що еволюція дійсно існує, були так численні, що спростувати їхній було практично неможливо. Не менш важливий той факт, що Дарвін зумів дати логічне і переконливе пояснення виникненню цих змін шляхом природного добору. Дарвін знов-таки не був першим, що запропонував концепцію природного добору, однак саме він уперше по-справжньому оцінив звязок між природним добором і спадкоємними змінами популяції, виникненням нових видів. Головною формотворною силою як і раніше вважається природний добір, хоча наші представлення про корпускулярну природу генів дають нам можливість більш повно уявити собі виникнення мінливості в результаті мутацій, збереження мінливості в схованому стані в диплоідних організмах, перетасування генів у процесі генетичної рекомбінації, що забезпечує постійне джерело нових генних сполучень, на які міг би діяти природний добір.Біологічна різноманітність може розглядатися на декількох рівнях організації життя: молекулярному, генетичному, клітинному, таксономічному, екологічному й інших. При визначенні сутності живого із системних позицій, живе разом з іншими його якостями потрібно розглядати як дискретні матеріальні системи і комплекси систем.Безсумнівно, розвиток трьох цих напрямків допомогло становленню загальної теорії систем, положення якого застосовні не тільки до живого, але і відсталої матерії. Основу ж загальної теорії складає ряд приватних евристичних принципів бачення світу, що дозволяють відкрити внутрішні звязки, що існують у межах кожної форми матерії, і установити взаємини між формами матерії. Подальший розвиток поглядів про взаємодію частин в організмі, що розвивається, виразилося у встановленні етапів морфогенезу: етапу залежних диференціювань, етапу самодиференціювань і етапу розвитку функціональних звязків як заключного періоду у формуванні остаточної структури організму. На всіх етапах морфогенезу чітко виявляється взаємодія виникаючих структур, взаємодія, що міняється у своїх масштабах, але, проте, що завжди є внутрішньою причиною розвитку системи. Як відомо, перше представлення про вид сформулював Джон Рей (1627-1705), що вважав, що вид - це збори особин, як діти схожих на батьків.Генетична розмаїтість, тобто підтримка генотипичних гетерозіготності, поліморфізму й інший генотипической мінливості, що викликана адаптаційною необхідністю в природних популяціях, представлено наслідуваною розмаїтістю усередині і між популяціями організмів. Кожен вид несе в собі величезна кількість генетичної інформації: ДНК бактерії містить близько 1 000 генів, гриби - до 10 000, вищі рослини - до 400 000. Нові генетичні варіації виникають у особин через генні і хромосомні мутації, а також в організмів, яким властиво полове розмноження, через рекомбінацію генів. Генетичні варіації можуть бути оцінені в будь-яких організмів, від рослин до людини, як число можливих комбінацій різних форм від кожної генної послідовності. Тільки невелика частина (близько 1%) генетичного матеріалу вищих організмів вивчена в достатній мері, коли ми можемо знати, які гени відповідають за визначені прояви фенотипу організмів.Під поняттям «мир живих організмів» звичайно розглядаються види. Термін «біорізноманітність» часто розглядають як синонім «видової різноманітності», зокрема «багатства видів», що є число видів у визначеному чи місці біотопі. Загальне біорізноманітність звичайно оцінюють як загальне число видів у різних таксономічних групах. Видовий рівень різноманітності звичайно розглядається як базовий, центральний, а вид є опорною одиницею обліку біорізноманітності. Перерахованим вимогам як важливі одиниці обліку і збереження біорізноманітності задовольняють види, а стосовно до обмежених територій - місцеві популяції, що представляють вид.Для рослин продуктивність середовища може залежати від кожного найбільше що сильно лімітує ріст чи ресурсу умови. Загалом, спостерігається підвищення первинної продукції від полюсів до тропіків у міру збільшення освітленості, середніх температур і тривалості вегетаційного періоду. У наземних співтовариствах зниження температури і скорочення тривалості вегетаційного періоду з висотою приводять у цілому до зменшення продукції. Часто відзначається різке скорочення продукції в аридних умовах, де ріст може лімітуватися недоліком вологи, і зростання її відбувається майже завжди, коли підсилюється приплив основних біогенних елементів, таких як азот, фосфор і калій.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Біологічна різноманітність

1.1 Поняття біорізноманіття

1.2 Міжнародна програма «Біологічна різноманітність»

Розділ 2. Рівні біорізноманіття

2.1 Системна концепція біорізноманіття

2.2 Генетична різноманітність

2.3 Видова різноманітність

2.4 Звязок видового багатства з різними факторами

Висновок

Список використаної літератури