Рівень розвитку молочарських кооперативів в Україні. Ринок молока - Статья

Рівень розвитку молочарських кооперативів в Україні.Запропоновано напрямки та механізми розвитку молочарських кооперативів: заходи інформаційного просвітництва серед сільського населення; спрямованість молочарських кооперативів на вирішення низки складностей повязаних з виробництвом молока в господарствах населення (кооперативні пасовища, штучне осіменіння та ветеринарний догляд; створення власного кормовиробництва); залучення до співпраці органів влади, проекти міжнародної підтримки, навчальні та наукові заклади. Предложены направления и механизмы развития молочных кооперативов: меры информационного просвещения среди сельского населения; направленность молочных кооперативов на решение ряда сложностей связанных с производством молока в хозяйствах населения (кооперативные пастбища, искусственное осеменение и ветеринарный уход, создание собственного кормопроизводства) привлечение к сотрудничеству органов власти, проекты международной поддержки, учебные и научные заведения. Метою даної статті є розкриття проблем у розвитку сільськогосподарської обслуговуючої кооперації та стану ринку молока, висвітлити сучасний рівень організації кооперативних структур і виявити фактори, які негативно впливають на розвиток кооперативного руху в Україні. Обсяги виробництва молочної продукції залежать від обсягів виробництва молока та стану тваринництва в країні. Постановою № 807 від 22 серпня 2012 року «Про затвердження мінімально допустимого рівня цін на молоко на 2012 рік» було затверджено мінімально допустимий рівень цін у гривнях за 1т (без урахування податку на додану вартість) на молоко незбиране (не піддане будь-якій обробці, переробці чи пакуванню для потреб подальшого продажу) другого ґатунку у розмірі 2200 грн/т.Якщо говорити про можливий розподіл заходів підтримки, з точки зору державної політики, на безпосередніх виробників продукції скотарства (домогосподарства) і "їх обєднання (кооперативи), то при цьому заходи щодо перших можуть стосуватись умов утримання, доїння (або технології в широкому розумінні), а щодо других - налагодження збуту сировини та постачання кормів і сервісів. Необхідно вказати також на опосередкований ефект розвитку галузі скотарства в домогосподарствах, а саме на можливість збереження середнього класу в сільській місцевості як такого. Для прикладу, специфіка рослинницької галузі вказує на те, що навіть при застосуванні сучасних технологій, вирощуванні комерційно-привабливих культур та збуті цієї продукції за порівняно високими цінами, великими партіями, прибутковість господарювання в рослинництві в більшості господарств не перевищує 1-2 тис. грн. в перерахунку на гектар земель в обробітку. В особистих селянських господарствах цей показник є суттєво нижчим, зважаючи на те, що замість економії на власній праці (умовно безкоштовній) такі господарства постають перед необхідністю сплачувати послуги із обробітку земель (оранка, збирання урожаю тощо) за порівняно високими розцінками.