Ріст і формоутворення кісток скелета при адаптації організму до позаклітинного зневоднення та їх реадаптація - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наукРобота виконана в Тернопільській державній медичній академії ім.І.Я.Горбачевського МОЗ України Науковий керівник: Доктор медичних наук, професор Офіційні опоненти: Доктор медичних наук, професор Головацький Андрій Степанович, медичний факультет Ужгородського університету, завідувач кафедри анатомії людини, оперативної хірургії та гістології Захист відбудеться "___"_____________ 2000 р. о____ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 58.601.01 у Тернопільській державній медичній академії ім.І.Я.Горбачевського МОЗ України (46001 м.Тернопіль, майдан Волі 1). З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Тернопільської державної медичної академії ім.І.Я.Горбачевського (46001 м.Тернопіль, вул.Лише в умовах експерименту можна відтворити у тварин ізольовані розлади обміну води, електролітів та інших біохімічних еквівалентів, хоча, природно, результати "чистого" досліду слід переносити в клініку з великою обережністю. Поряд із натрієм організм втрачає інші електроліти, обумовлюючи зміни кісткової тканини (Федонюк Я.І. і співавт., 1997, 1998), оскільки скелет людини є найбільш значним резервом мінералів і важливою ланкою водно-електролітного обміну (Подрушняк Е.П., 1997, Buckvalter J., 1995, Frost H.M., 1997). Актуальним залишається вивчення структурної перебудови кісткової тканини у її якісно новому стані - у стані адаптації, оскільки, за висловом В.П.Казначеева, "стан адаптації - це не фізіологічна флуктуація навколо норми, це не патологія, це - третя форма існування". Описати закономірності морфологічних зрушень в кістковій тканині адаптованих і неадаптованих тварин в умовах позаклітинного зневоднення. кістка скелет адаптація зневоднення Вперше встановлені особливості структурної перебудови та змін мінерального складу довгих трубчастих кісток скелета при адаптації організму до позаклітинного зневоднення, які проявляються збільшенням масової частки остеотропних мікроелементів при збереженні структурної організації, вологості та макроелементного складу кісткової тканини.Позаклітинне зневоднення моделювали паралельно у тварин першої та другої дослідної групи шляхом згодовування їм маломінералізованої їжі (виварені у дистильованій воді овочі), до раціону включали розчинений у дистильованій воді лазикс із розрахунку 2 мл препарату на 10 л води. На наступному етапі експерименту ми моделювали позаклітинне зневоднення легкого, середнього та важкого ступенів паралельно у тварин, що не піддавались попередній адаптації (перша дослідна група) і у тварин, що перебували у режимі адаптації (друга дослідна група). Ширина епіфізарного хряща зменшується протягом 90 днів експерименту у тварин першої дослідної групи на 13,21-14,31 %, у тварин другої дослідної групи ця різниця складає 8,91 - 10,54 %. Зменшується кількість остеобластів первинної спонгіози: при важкому ступені зневоднення їх дефіцит складає у тварин першої дослідної групи в середньому 14,61 %, а у тварин другої дослідної групи - 11,49 %. Діафіз довгих трубчастих кісток поступово перетворюється в тонкостінну трубу, кістково-мозковий канал якої все більше розширюється, площа його перевищує контрольні величини при середньому ступені зневоднення у тварин першої дослідної групи на 5,14 - 5,42 %, у тварин другої дослідної групи - на 3,64 - 4,01 %, а при важкому ступені дегідратації, відповідно, на 7,59 - 7,69 % та 5,24 - 5,52 %.Під впливом позаклітинного зневоднення організму відбувається деструкція ростових зон довгих трубчастих кісток скелета молодих щурів, рарефікація, ексикоз і демінералізація кісткової тканини. У кістковій тканині адаптованих до зневоднення тварин визначається статистично достовірне підвищення масової частки остеотропних мікроелементів (марганцю, міді, цинку, заліза, свинцю), збереження її структурної організації та масової частки загального мінерального компоненту. Позаклітинна дегідратація спричинює деструкцію епіфізарної хрящової пластинки довгих трубчастих кісток скелета, проявом якої є порушення цитоархітектоніки, повязане із відсутністю клітин на значних територіях і невпорядкованим їх розташуванням, деструкція хондроцитів, зміни тинкторіальних властивостей міжклітинного матриксу, порушення зональної структури хряща з першочерговим ураженням зони проліферації, ширина якої зменшується на 14,56 - 15,94 % у неадаптованих тварин і на 11,26 - 11,59 % в адаптованих. Розрідження компактної речовини діафізів виявляється в адаптованих тварин при важкому ступені зневоднення, у неадаптованих - уже при середньому ступені і проявляється у витонченні кортикального шару кістки, "омолодженні" остеонів із розширенням їх центральних каналів та порушенням рисунку кісткових ламел, у спорожненні остеоцитарних лакун, зростанні кількості та розмірів порожнин резорбції.

2. Основний зміст роботи