Рід Juglans L. (Juglandaceae) в Україні (морфолого-біологічні та географічні особливості, систематичне положення та народногосподарське значення) - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наукНауковий керівник: кандидат сільськогосподарських наук, старший науковий співробітник, СТРІЛА Тамара Єрмолаївна, Інститут ботаніки ім. Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, старший науковий співробітник, БУЛАХ Петро Євгенович, Національний ботанічний сад ім. Гришка НАН України, старший науковий співробітник відділу природної флори кандидат біологічних наук, доцент, ШАБАРОВА Світлана Іванівна, Національний аграрний університет, доцент кафедри ботаніки Захист відбудеться 10.12. 2007 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.211.01 Інституту ботаніки ім.Протягом багатьох років на території України внаслідок здичавіння інтродукованих видів роду Juglans сформувалась низка їх напівприродних популяцій. В Україні досліджувалися біологічні особливості окремих видів у різних грунтово-кліматичних зонах, варіабельність їх ознак, здійснювалась селекційна робота, вивчалися особливості вегетативного розмноження, якість плодів та деревини, було створено колекційні генофонди горіхоплідних тощо. Усе вищенаведене заважає прикладному використанню цінних для народного господарства видів роду Juglans. скласти ключі для визначення видів роду Juglans, інтродукованих в Україну; juglans видовий таксономія дослідити біологічні особливості видів роду Juglans у північній частині лісостепової зони України; узагальнити відомості про природні ареали видів роду Juglans та проаналізувати поширення цих видів у культурі по регіонах країни;Подається огляд праць, присвячених системам квіткових рослин і таксономічному положенню в них родини Juglandaceae, опублікованих з початку XX століття і до наших днів (Hallier, 1912; Bessey, 1915; Pool, 1941; Гроссгейм, 1945; Soy, 1953; Hutchinson, 1967; Cronquist, 1968; Wolfe, 1973; Walker та Doyle, 1975; Zavada та Dilcher, 1986; Тахтаджян, 1987; Hufford та Crane, 1989; Nixon, 1989; Chase et al., 1993; Manos et al., 2001). У новій системі квіткових рослин автори APG II розмістили родину Juglandaceae у порядку Fagales Engl., тоді як в попередніх класифікаціях її відносили до порядку Juglandales Dumort. Linnaeus (1737, 1753, 1759), який описав цей рід і подав у його складі 5 видів. Згодом багато дослідників займались питаннями класифікації родини Juglandaceae й описали низку нових видів роду Juglans (De Candolle, 1857-1868; Oersted, 1870; Максимович, 1859-1873, тощо). Для цього він використав насамперед форму, характер та консистенцію перетинок плодів і визнав у складі роду 46 видів, які обєднав у чотири секції: Dioscaryon Dode (= Juglans), Cardiocaryon Dode, Rhysocaryon Dode та Trachycaryon Dode.Дослідження проводились протягом 1997-2002 рр. шляхом експедиційних виїздів у Вінницьку, Кіровоградську, Київську, Львівську, Миколаївську, Одеську, Полтавську, Харківську, Херсонську, Черкаську, Чернігівську області України та АР Крим. Під час польових досліджень отримано гербарні та насіннєві матеріали, які були використані для морфолого-біологічного аналізу. Всього опрацьовано близько 500 гербарних зразків видів, зібраних в Україні, та близько 2000 зразків з інших країн. Для виявлення ступеню варіювання деяких морфологічних ознак проводилось дослідження видів роду Juglans, що зростають на науково-експериментальній базі Інституту ботаніки ім. Морфологічні описи вегетативних та генеративних органів проводились за схемами, в основу яких покладені праці С.С.Найбільшою різноманітністю рід Juglans характеризується в міоцені, тому що його види виявлені в цей час на величезному просторі всієї Північної півкулі. Braun знаходять у США (на Алясці), Канаді, на о-ві Гренландія, в Німеччині, Угорщині, країнах колишньої Югославії, Швейцарії, Італії, Франції, Росії (Камчатка, Західний Сибір), Японії, країнах Закавказзя, а також в Україні (Донбас, Херсонська обл.) тощо (Engler, 1894; Nagel, 1914; Некрасова, 1936; Васильев, 1958; Озол, 1958; Колаковский, 1964). Таким чином, зясовано, що цей вид в міоцені був поширений по всій Європі та Азії і, на думку більшості авторів, мав бути вихідним для J. regia. Тахтаджяна (1978), загальний ареал роду Juglans входить частково до Бореального (7 видів), Давньосередземноморського (1 вид) та Мадреанського (Сонорського) (4 види) підцарств Голарктичного царства. Для видів роду Juglans характерний високий ступінь ендемізму: з 10 видів, що зростають на території України, пять є ендеміками трьох регіональних флор світу.Морфологічні описи проводили за такою схемою: загальні розміри; життєва форма; кора (колір, тріщинуватість); пагін (опушення, колір, діаметр); вегетативні та генеративні бруньки (форма, розміри, колір, опушення); листковий рубець (форма, розміри, опушення); листки (кількість листочків у складному листку, форма, розміри, колір, характер країв, опушення); чоловічі та жіночі квітки (кількість, форма, розміри, колір); плід з перикарпієм та ендокарпій (кількість, форма, розміри, характер поверхні).Пагони J.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ