Визначення жанрових меж російської художньої автобіографії та вивчення її особливостей як в діахронії (Толстой - Аксаков - Бунін) і в синхронії (Бунін - Шмельов - Зайцев), інтенсивність впливу класичної традиції на літературу еміграції "першої хвилі".
При низкой оригинальности работы ""Життя Арсеньєва" І.О. Буніна і традиції автобіографічної оповіді в російській літературі", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Дніпропетровський державний університет Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук «Життя Арсеньєва» І.О. Буніна і традиції автобіографічної оповіді в російській літературі 10. 01. 02 - російська література Яблоновська Наталя Всеволодівна УДК 882 (092) Бунін Дніпропетровськ - 1999 Дисертацією є рукопис. Між тим, глибоке вивчення зарубіжних творів Буніна, і зокрема «Життя Арсеньєва», неможливе поза контекстом літератури російської еміграції. Сучасні дослідники часто повязують творчість Буніна з тенденціями розвитку європейської літератури ХХ сторіччя, наприклад, з романами М. Пруста (Ю. В. Мальцев, О. В. Сливицька), з російським модернізмом (Р. С. Співак, А. А. Дякіна). Виділення основних тем, мотивів і розповідних принципів, що звязують роман Буніна, з одного боку, з «Дитячими роками Багрова-онука» С. Т. Аксакова і трилогією Л. М. Толстого, а з другого боку, з «Літом Господнім», «Богоміллям» І. С. Шмельова і «Подорожжю Гліба» Б. К. Зайцева, становить завдання дослідника. Звернення до творчості І. О. Буніна, І. С. Шмельова, Б. К. Зайцева пов’язане з одним із пріоритетних напрямків у роботі кафедри російської і зарубіжної літератури Сімферопольського державного університету, яка приділяє велику увагу спадщині російської еміграції на щорічних Міжнародних Шмельовських Читаннях, а також у журналі «Крымский архив». Наукова новизна отриманих результатів. Обсяг дисертації - 169 с. Передусім, змінився традиційний хронотоп: у Буніна зливаються теперішнє і минуле, а місцем його дії стає весь світ від Середньої смуги Росії до Єгипту, Нубії. Память оповідача, що вміщує духовний досвід людства від райського стану до сучасності, допомагає Арсеньєву вільно переміщатися в часі і бути незалежним від його руйнівного впливу. Отже, мотив памяті стає організуючим початком оповіді, але це відбувається не під впливом новаторства європейських романістів, як стверджують В. В. Вейдле, Ю. В. Мальцев, О. В. Сливицька, а у звязку з розвитком того жанрового канону, що у XIX ст. відточувався в художньо-автобіографічних творах Л. М. Толстого і С. Т. Аксакова. Білого (1915 і 1921), автобіографічні оповідання І. Буніна «Далеке» (1904) і «Біля джерела днів» (1907), «Повість про дні мого життя» І. Вольнова (1912-1914), «Дитинство», «В людях» М. Горького (1913-1916). Весь творчий шлях Буніна пройшов під знаком Толстого.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
