"Великий терор" в Україні - Статья

«Великий терор» в Україні Оперативний облік як один із чинників політичних репресій Проведення масових репресивних операцій вимагало виявлення чітких об’єктів для репресій. Тобто комуністичне керівництво бажало знати скільки, які категорії потенційних і реальних «ворогів народу» діяли на території СРСР і радянської України зокрема. Створення таких обліків було спільною роботою співробітників держбезпеки і кремлівських очільників. Про це свідчать формулювання категорій осіб, які потрапляли в поле зору органів держбезпеки. Використовуючи величезний накопичений досвід, співробітники ОДПУ-НКВС СРСР, ДПУ-НКВС УСРР виробили основні етапи оперативного обліку: — реєстрація справ, що дає можливість швидко виявити в якому відділі, у якого співробітника знаходиться у розробці ця справа. Це надавало можливість забезпечити централізований облік «контрреволюційних елементів» і, за висловом чекістів, «тримати їх в полі зору»; — організація спеціальних картотек з урахуванням потреб оперативних підрозділів. Одним із базових умов централізації оперативного обліку та використання його для повсякденної оперативної діяльності місцевих апаратів органів державної безпеки стала наявність повних біографічних даних на особу. Картка на особу заповнювалася за 13 параметрами: — прізвище, ім’я, по батькові; — рік, місце народження; — місце роботи, посада, рід занять; — професія, спеціальність, профспілкова належність; — освіта; — партійність у минулому та поточна; — громадянство й національність; — військове звання; — соціальне та політичне минуле; — відомості про судимість і політичну благонадійність; — зовнішні прикмети; — інформація про членів сім’ї, їх суспільний стан та адреси. Зрадники батьківщини (військовослужбовці, співробітники НКВС, інші); 6. Шкідники (у промисловості, сільському господарстві інших галузях народного господарства); 15. Однак подібний документ так і не було затверджено до 1960 р. Окремі спроби в 1953 р. щодо розробки цього документа робили Л. Берія і пізніше М. Дудоров, але він не був затверджений. Вони не були еквівалентними званням у Червоній армії. Також були дещо специфічні звання «старший майор державної безпеки» - «комдив, генерал-майор». Схвалити заходи ЦК ВКП(б), спрямовані на поліпшення постановки роботи в органах нарковнусправ, і, зокрема, заходи по організаційній перебудові апарату Головного управління держбезпеки і укріплення його новими партійними кадрами. [...] 4. Кадрове оновлення органів держбезпеки, на думку партійно- радянських керівників, потребувалося через «вилучення із апарата бюрократів, що розклалися, втратили всіляку більшовицьку гостроту і пильність у боротьбі із класовим ворогом і ганьблять славне ім’я чекістів». Так, у січні 1937 - червні 1938 рр. УНКВС по Донецькій області мало наступну штатну структуру: — начальник; — заступник начальника УНКВС з оперативної роботи; — помічник начальника УНКВС, який координував відділи, що не входили до управління держбезпеки; — секретаріат; — відділ кадрів; — апарат особливоуповноваженого при начальнику УНКВС, який займався перевіркою співробітників, проводив слідство за їх справами (прообраз служби внутрішньої безпеки); — відділ місць ув’язнень (тюрми); — відділ резервів; — управління державної безпеки: а) 2-й (оперативний) відділ (займався охороною вищих посадових осіб, проведенням арештів, стеженням, встановленням оперативної техніки); б) 3-й (контррозвідувальний) відділ (боротьба із шпигунством, контрреволюцією, повстанством); в) 4-й (секретно-політичний) відділ (боротьба із політичною опозицією - троцькістами, націоналістами, духовенством); г) 5 (особливий) відділ (контррозвідувальне забезпечення підрозділів Червоної армії і воєнізованих організацій); ґ) 6-й (транспортний) відділ (контррозвідувальне забезпечення залізничного і водного транспорту, розформований у серпні 1937 р.); д) 8-й (обліково-статистичний) відділ (оперативний облік, статистика, архіви); е) 9-й (спеціальний) відділ (шифрувальна і дешифрувальна робота); є) 11-й (водний) відділ створений у вересні 1937 р. із частини розформованого 6 відділу, займався контррозвідувальний забезпеченням підприємств водного транспорту; ж) 12-й (оперативної техніки) відділ був створений у вересні 1937 р., займався прослуховуванням телефонів, приміщень, перлюстрацією кореспонденції тощо. Донбасі діяли дорожньо-транспортний відділ (ДТВ) ГУДБ НКВС СРСР Північно-Донецької (дислокація ДТВ - м. Взаємодія «партії й органів» на Донбасі: напрями роботи, справи, особи Із березня 1933 р. Донецький обласний відділ ДПУ (із липня 1934 р. - УНКВС по Донецькій області) очолював Василь Тимофі- йович Іванов. Наприкінці 1932 р. «особливоуповноваженим ОДПУ на Україні» було призначено заступника голови ОДПУ СРСР В.Балицького. В. Іванов налагодив дружні стосунки із секретарем Донецького обкому КП(б)У С. Саркісовим. Й. Сталін, намагаючись розпорошити «ленінградське угрупування троцькістів-зінов’євців», у 1925 р. домігся призначення С. Саркісова на посаду завідуючого відділом друку Ростовського крайкому ВКП(б). Тільки пі