Відкриття та редакції "Слова про похід Ігорів". Авторство і ціль написання рукопису. Жанр і своєрідність поетики твору. Дискусії щодо автентичності "Слова про похід Ігорів". Дослідження основних подій рукописного сюжету. Вивчення історії Київської Русі.
Аннотация к работе
Київський Національний університет імені Т.Г. Шевченка Реферат нат тему: Слово про похід Ігорів як джерело вивчення історії України Виконала: Студентка І - го курсу Історичного факультету 4 групи Ляшук Марина Київ 2012 Зміст Вступ 1. Жанр і своєрідність поетики твору 4. В ньому з геніальною силою і пpоникливістю показано головне лихо свого часу - відсутність політичної єдності Русі, воpожнечу князів між собою і, як pезультат, слабість її коpдонів в обоpоні від набігів кочівників. Попри суперечки щодо автентичності твору, значну кількість «темних місць» і відсутність на сьогодні оригінально тексту, твір є беззаперечним джерелом вивчення історії Київської Русі. Власне, вивчаючи «Слово» виникає дуже багато питань. Історія відкриття та редакції «Слова про похід Ігорів» В другій половині ХVIII століття в Москві та Петербурзі серед багатьох вчених було поширене зацікавлення старовиною й ззбирання стародавніх памяток. Одним із таких вчених був граф Олексій Мусин-Пушкин (1744-1817), який і знайшов «Слово про похід Ігорів». «До того часу, коли Спасо-Ярославський Монастир був закритий і обернений на Архиєрейський дім, ним керував Архімандрид Іоїль. 31] Цілком очевидно, що О. І. Мусін-Пушкін не відносив № 323 до реєстру своєї бібліотеки. Обставини відкриття рукопису «Слова» вивчали К. Ф. Калайдович, митр. Думку про те, що «Слово» не було знайдене, а підроблене у XVIII ст., відстоювали А. Мазон та О. Зимін. 59] У 1797 році в жовтневому числі журналу французьких еміґрантів, що видається в Гамбурзі «Le Spectateur du Nord» російський історик Микола Карамзін вмістив замітку про відкриття «Слова»: «Два роки тому в наших архівах було виявлено уривомк з поеми під назвою «Пісня воїнам Ігоря», що її можна порівняти з кращими осіянівськимипоемами й котра написана в XII ст. невідомим автором». Вона була дочкою князя В.П. Оболенського і онукою графа О. Мусина-Пушкина. З ним співпрацював Олексій Малиновський (1762-1840) - випускник Московського університету, співробітник Московського архіву Колеґії іноземних справ. Лише в 1985 р. Н. К. Гаврюшин опублікував його, давши детальний опис, де, зокрема, зазначив, що рукопис «не залишає враження свідомої підробки». 102-104] І.Новиков, з видатним співцем Митусою, з тисяцьким Рагуйлом, сином тисяцького, що разом з Ігорем Святославичем потрапив до половецької неволі, з боярином-літописцем Петром Бориславичем, з рідним онуком Бояна, з сином головного героя поеми Володимиром Ігоровичем, навіть з самим Ігорем Святославичем і т.д. Дійсно, перехід від так званого «Золотого слова» Великого Князя Київського Святослава до Плачу-закляття Ярославни й утечі Ігоря занадто раптовий, і викликає думку, чи часом закінчення твору не написано вже іншим автором.