Характеристика основних способів художнього ословлення часу в оповіданні Н. Кобринської "Дух часу". Дослідження екзистенційних, аксіологічних, психоментальних, онтологічних та гендерних смислів, які оприявнені через рефлексії - спогади головної героїні.
При низкой оригинальности работы ""Що се за дух часу такий?" (темпоральна аксіологія в оповіданні Наталії Кобринської "Дух часу")", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
УДК 821.161.2-321 .“188”Н. Кобринська Інститут Івана Франка Національної академії наук України “ЩО СЕ ЗА ДУХ ЧАСУ ТАКИЙ?” (ТЕМПОРАЛЬНА АКСІОЛОГІЯ В ОПОВІДАННІ НАТАЛІЇ КОБРИНСЬКОЇ “ДУХ ЧАСУ”) Швець А.І., Оповідання Наталії Кобринської “Дух час/ (первісна назва “Пані Шумінська. Образок з життя”; першодрук [11]) стало знаковим текстом у психотворчій біографії письменниці. Грушевський [3]), “незвичайний об’єктивізм цього малюнку (О. Коренець [13]), майстерність “як щодо змісту, так і артистичного викінчення”, “легкий гумор” і “незвичайно характерні деталі” (М. Грушевський [2]), “повно гарних образів” (М. Павлик [20]). Таким чином вийшла моя Шумінська і заразом форма оповідання” [7, 321]. Фокус почуттєвості самої лише Шумінської елімінується й нова назва твору переакцентовує його проблематику: письменниця глобалізує проблему конфліктності поколінь у темпоральному вияві, підсилює антитетичну рецепцію образу часу у свідомості старшої та молодшої генерацій й цією назвою увиразнює екзистенційний, філософічний вектор оповідання, трансформуючи усі попередні ідейні смисли. Особистісна часова проекція абсорбується ширшим контекстом “біографічного час/ (М. Бахтін) сім’ї, роду, а сама оповідь головної героїні постає виявом “сімейно-родової самосвідомості” (М. Бахтін).
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
