"Просвіта" у формуванні державницького потенціалу українcького народу (друга половина XIX — перша чверть XX ст.) - Автореферат

Національна академія наук України Інститут історії України 07.00.01 - Історія України Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук “Просвіта” у формуванні державницького потенціалу Українcького народу (друга половина XIX - перша чверть XX ст.) Малюта Ольга Володимирівна Київ - 2005 Дисертацією є рукопис. Інституту історії України Національної академії наук України. Державотворчий процес є важливим для кожної нації, оскільки виявляє її зрілість, рівень розвитку, можливість задоволення політичних прав. Найбільшим досягненням Української революції 1917 - 1921 рр. стало національне державотворення. Товариство у своїй діяльності вийшло за рамки сформульованих у статутах завдань. Підготовлені організаціями національно свідомі кадри реалізували себе як працівники різних гілок влади у період державного будівництва. Під “державницьким потенціалом” автор розуміє сукупність суспільно-політичних, а також духовних, освітніх, культурних, економічних надбань, що стали передумовою створення та розбудови Української держави. Реалізація накопиченого товариствами потенціалу виявилась в участі організацій і їх членів у здобутті та розбудові національної держави. Мета дослідження: проаналізувати роль осередків “Просвіти” в українських землях, що входили до Австро-Угорської та Російської імперій, у формуванні державницького потенціалу українського народу і реалізації його у національному державотворенні 1917 - 1920 рр. Для досягнення поставленої мети визначені такі завдання: - вивчити стан наукової розробки теми і її джерельне забезпечення; - простежити взаємодію “Просвіти” з державними інституціями Австро-Угорської та Російської імперій, а також їх вплив на перетворення товариства у структуру, діяльність якої сприяла формуванню державницького потенціалу українського народу; відобразити участь “Просвіти” у громадсько-політичному житті українського народу в Австро-Угорській та Російській імперіях, з’ясувати, як вона позначилась на становищі організацій; визначити роль товариств у піднесенні національної свідомості; виявити механізми та простежити процес формування постатей державницького спрямування у організаціях “Просвіти”; висвітлити погляди провідних діячів “Просвіти” різних регіонів на українську національну державність; - показати участь кадрів, підготовлених товариствами, у розбудові Української національної держави у 1917 - 1920 рр. Об’єктом вивчення є громадська організація “Просвіта”. Наукова новизна роботи полягає у формулюванні та вивченні нової для історіографії теми - ролі “Просвіти” у формуванні державницького потенціалу українського народу (1868 - 1920 рр.) та його реалізації у національному державотворенні 1917 - 1920 рр. У роботі: вивчено стан наукової розробки та джерельне забезпечення досліджуваної проблеми, частину джерел введено у науковий обіг вперше; визначено спільні та особливі риси участі “Просвіти” у формуванні державницького потенціалу українського народу у західно- та східноукраїнських землях; здійснено спробу відійти від усталеного (зведеного до культури та економіки) висвітлення діяльності “Просвіти”; переосмислено загальноприйняті трактування діяльності “Просвіти” у суспільно-політичній сфері, визначено, що товариство, залучаючи громадян до політичного процесу, виховувало політичну культуру, обстоювало їхні соціальні, економічні, політичні права; відображено хід та механізми формування державницьких кадрів товариствами; відтворено державницькі погляди ряду провідних діячів “Просвіти”; висвітлено участь членів “Просвіти” в органах державної влади у 1917 - 1920 рр. Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання матеріалів дослідження при підготовці узагальнюючих праць з історії України, громадських і суспільних рухів, біографічних і бібліографічних довідників, а також у навчальному процесі у вищих навчальних закладах.