"Наполеоніда" на сході Європи: уявлення, проекти та діяльність уряду Франції щодо південно-західних окраїн російської імперії на початку XIX століття - Автореферат

Національна академія наук України Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича Інститут народознавства УДК 94:327(44:470)“18” 477.000 “Наполеоніда” на сході Європи: уявлення, проекти та діяльність уряду франції щодо південно-західних окраїн російської імперії на початку XIX століття Спеціальність: 07.00.02 - Всесвітня історія Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук Ададуров Вадим Валентинович Львів 2008 Дисертацією є рукопис. Захист відбудеться “29” січня 2008 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 35.222.01 в Інституті українознавства імені І. Крип’якевича НАН України та Інституті народознавства НАН України (79026 м. Львів, вул. Козельницька, 4). Автореферат розісланий “28” грудня 2007 р. Вчений секретар спеціалізований вченої ради кандидат історичних наук Середа О.В. Анотація Ададуров В.В. “Наполеоніда” на Сході Європи: Уявлення, проекти та діяльність уряду Франції щодо південно-західних окраїн Російської імперії на початку XIX ст. Монографія. У дисертації досліджується ставлення уряду Франції доби Наполеона I до південно-західних окраїн Російської імперії. Це ставлення розглядається як багаторівневе історичне явище, яке сформувалося за сприятливої міжнародної кон’юнктури (наполеонівські війни) у процесі ознайомлення державних діячів Франції з різнорідною інформацією про Росію. Відтак під час походу “Великої армії” в Росію 1812 р. французький уряд здійснив низку заходів щодо розширення воєнних дій на південно-західні окраїни цієї імперії. Найвагомішими з-поміж згаданих заходів були створення розвідувальної мережі, а також наступальна операція сьомого корпусу “Великої армії” в західних повітах Волинської губернії. Ключові слова: Наполеон, “Велика армія”, уявлення, проекти, діяльність, Східна Європа, Франція, Росія, Україна, Волинь. Достичь этой цели французским деятелям представлялось возможным посредством экономических, политических и, в особенности, военных средств. Подальше просування французького імператора до головної мети його життя - світового панування - опинилося у безпосередній залежності від його спроможності здолати Росію, яка в очах західних політиків була специфічною цивілізацією і, за окресленням Ф. Броделя, виступала щодо Заходу як самодостатній “світ-економіка”. Вказівкою стосовно того, що у цьому “спільному домі” напевно знайшлося б місце для народів, які мешкали на західних окраїнах Російської імперії, є той факт, що напередодні війни 1812 р. французький полководець наблизив до себе діячів (Ю.-Б. Маре, Е.-П. Біньйон, М. Сокольницький), які обстоювали думку про розширення “Великої імперії” у східному напрямку. Важливість дослідження ставлення наполеонівської Франції до земель, які нині належать до складу України, визначається сучасними євроінтеграційними прагненнями нашої держави та зростанням інтересу до її ключової геополітичної ролі з боку Заходу у контексті його стосунків із Росією. Предметом дослідження стало ставлення французьких державних діячів до Росії, що його розглянуто на конкретному прикладі південно-західної частини цієї імперії. Йдеться про Волинь, Поділля й так звану “польську Україну”, які у своїй сукупності ототожнювалися з територією Південно-Західного краю, розташованого на правобережжі Дніпра (1); так звану “російську Україну”, яка значною мірою відповідала території Малоросійського генерал-губернаторства на лівобережжі Дніпра (2); Новоросійський і Таврійський краї у Північному Причорномор’ї (3); так званий “Козацький край” у степах Приазов’я (4). Хронологічні рамки дослідження окреслюють період історії Європи між приходом до влади Наполеона Бонапарта (листопад 1799 р.), який став помітною віхою у активізації східноєвропейської політики Франції, та відступом решток “Великої армії” цього полководця з території Росії наприкінці 1812 р. Мета дослідження полягає у відтворенні та поясненні ставлення французької політичної еліти доби Наполеона до південно-західних окраїн Російської імперії. Згадана мета визначила головні завдання дослідження: - реконструювати процес формування і охарактеризувати зміст уявлень, які обумовили особливості ставлення офіційних чинників Франції до об’єктів її зовнішньополітичної активності; - проаналізувати проекти економічної та воєнної експансії, які розглядали французькі урядовці, з’ясувавши при цьому ступінь взаємозв’язку згаданих проектів з передуючими їм уявленнями та наступними практичними діями; - оцінити перебіг та баланс спроб французького економічного проникнення на південні ринки Російської імперії; - висвітлити діяльність розвідки Наполеона у південно-західному пограниччі Росії; - з’ясувати через призму діяльності французького командування логіку воєнних операцій, які здійснював на Волині з серпня по жовтень 1812 р. сьомий корпус “Великої Армії”. Питання про місце південно-західних володінь Російської імперії у зовнішній політиці наполеонівської Франції стало предметом історіографічних дискусій принаймні від того часу, як на початку XX ст. відомі польські дослідники Ш. Ашкеназі