"Методи" більшовицького перевиховання народу - Статья

„Методи” більшовицького перевиховання народу Цинічні слова Й. Сталіна, вміщені в „Правді” й тиражовані регіональною пресою без тіні сумління, безсоромно віддзеркалювали „методи” більшовицького перевиховання народу: „Рядовий, навіть найвідсталіший український селянин і селянка зрозуміли на досвіді останніх років, просту і наче сонце ясну істину: щоб стати заможним, треба тільки чесно працювати в колгоспі і берегти колгоспне добро”. Половину шпальт газет зайняли дописи й коротенькі записочки „колгоспників”, „їздових”, „пильних” і т. і., які висвітлювали щонайменші проблеми і проблемки повсякденного виробничого життя колгоспів та радгоспів: від часу виходу на роботу та тривалості перекурів, до кількості обслуговуючого персоналу молотарок та залишених у полі колосків. Україна на 15 вересня 1935 р. достроково виконала план хлібоздачі по всіх видах надходжень, як по колгоспно-селянськомусектору, так і по радгоспах, звітували ЦК ВКП(б) - Й. Сталіну та РНК - В. Косіор, П. Постишев та П. Любченко. Провісницею нового етапу в житті обивателя стала постанова РНК СРСР і ЦК ВКП(б) „Про зниження цін на хліб і скасування карткової системи на м’ясо, рибу, цукор, жири і картоплю” (25 вересня 1935 р.), яка ввела принцип єдиних цін, замість попередньої системи подвійних стандартів: високих комерційних цін і гарантованих низьких цін на продукти, що розподілялися за картками. З 1 жовтня 1935 р. знижувалися ціни на печений хліб, борошно, зерно, макарони, крупи й рис, а також масові сорти кондитерських виробів, водночас скасовувалася карткова система постачання м’яса, м’ясопродуктів, жирів, риби, рибопродуктів, цукру, картоплі. У Донбасі, який був віднесений до 4-го поясу, кілограм яловичини першого сорту мав коштувати 7,60 руб., другого сорту - 6 руб., третього - 5 руб., ковбаса чайна першого сорту - 10 руб., ковбаса любительська - 12 руб., полтавська - 17 руб.. Ціни на ті види кондитерських виробів, які національне та українське селянство часто не бачило впродовж усього свого життя (печиво, бісквіти, тістечка) знижувалися пересічно на 10%. Масло солоне на Україні (2-й пояс) мало коштувати 14 руб., вершкове - 15,50 руб., маргарин столовий - 10 руб. Для величезної частки обивателів міст і містечок значно важливішими були ціни на картоплю: Москва - 30 коп. за кілограм, Київ, Дніпропетровськ, Харків - 35 коп. Поволі не лише в організаційному сенсі (нагадаємо, що в 1934 р. припинила своє існування Комісія національних меншин ВУЦВК), а й на низовому освітянському рівні сходить нанівець політика коре- нізації. Перманентні зміни в підходах до „реформування мов” (причому, всіх без винятку) в контексті цілковитої відсутності відповідної матеріально-технічної бази перетворювали більшовицькі культурні реформи на прожекти, а роботу національної школи на суцільний хаос. Наприкінці своєї замітки В. Салчі в завуальованій формі („... крім того я сам ще недостатньо працюю над собою”) зазначив, що й учителі страждали від недостатнього словарного запасу (точніше, від неспів- падіння кримсько-татарської та урумської мов).„Жити стало краще, жити стало веселіше” - вислів Й. Сталіна намертво в’їдається в свідомість радянського селянина, перетворюючись на прислів’я. „Підсумки фашистського господарювання за 1935 рік. Попри страхітливу руїну виробничих сил села промислове зростання країни було стрімким і викликало відповідні зміни в її міському населенні. Урбанізація була найвідчутнішою за всю історію України - від 5,4 до 11,2 млн. між 1926 і 1939 р. Приріст міського населення становив 20% і відбувся також шляхом зарахування великих сільських поселень до категорії міст . Власне, село прийшло в місто і принциповим чином вплинуло на хід етнокультурних процесів у ньому. Мало відрізняються фото центральних та регіональних газет, які демонструють обличчя міста в травневі та листопадові свята. Життєвий алгоритм, насаджуваний школою, доволі дотепно відображений автором „Зелменян” М. Кульбаком. В Донбасі вимальовується і міцнішає свій сонм героїв нової епохи - це вибійник Олександр (перехрещений на все життя через помилку журналістів на Олексія) Стаханов, Микита Ізотов, бригадир ударної жіночої тракторної бригади Паша Анге- ліна. Ідея героїчного трудового подвигу нав’язливо пропагується засобами мас- медіа, працівниками навчальних закладів, партійними й комсомольськими провідниками. В 980 випуску газети „Соціалістична перемога”, перша сторінка якої була присвячена нагородженню Паші та Надії Ангеліних орденом Леніна, містилися не тільки офіційні ухвали, а й вітання старшої сестри-орденоносиці молодшій: „Вітаю з найвищою нагородою - орденом Леніна. Дівчина з українським прізвищем жалілася на керівництво грецького радгоспу „Сартана” (Ст.