Зародження психологічної методології у творах Олександра Потебні. Роль О. Потебні та Д. Овсянико-Куликовського у розвитку українського та світового літературознавства кінця ХІХ століття. Внесок І. Франка в утвердження психологічного напряму в літературі.
Харківський період психологічного напряму: теоретичні праці О. Потебні і Д. Овсянико-Куликовського В Україні психологічну методологію першим упроваджував випускник Харківського університету, а згодом його професор Олександр Потебня (1835-1891). Психологічний аналіз художнього твору він поєднував з аналізом лінгвістичним, виклавши своє розуміння цієї проблеми у працях Мысль и язык (1862), Из лекций по теории словесности (1894), Из записок по теории словесности (1905) та ін. Потебня йшов від учення В. Гумбольдта про звязки мислення з мовою. Інколи добута читачем (критиком) ідея твору може бути несподіваною навіть для самого творця, оскільки вона здатна народитися не лише зі слів, а й із звязку їх, з їхнього сусідства. Орієнтуючись на її особливості, літературний критик (у широкому розумінні - дослідник мистецтва) повинен виявити всі відтінки авторської ідеї, яка відбивається і в звучанні, і у внутрішній формі (образі), і в лексичному значенні слова-твору. Потебні мали принципове значення для розвитку українського і світового літературознавства кінця XIX ст. З подібними міркуваннями стикаємося переважно у структуралістів (В. Шкловський, чеський дослідник Я. Мукаржовський), але ці міркування, як показав І. Фізер, критики не витримують.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
