"Громадська думка"/"Рада" (1905–1914 рр.) – перша щоденна українськомовна газета Наддніпрянської України: утвердження національної ідеї - Автореферат

Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут журналістики УДК 070 ( 477.4) 19 Громадська думка/Рада (1905-1914 рр.) - перша щоденна українськомовна газета Наддніпрянської України: утвердження національної ідеї Спеціальність 10.01.08 - журналістика Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук Кобинець Алла Володимирівна Київ 2005 Дисертацією є рукопис. Ф. Іванов українськомовна газета цензура журналістський ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ Початок ХХ століття в Україні ознаменувався утвердженням національної преси на всіх українських територіях. Цей процес був активним і бурхливим, утім, формування українських друкованих видань відбувалося за складних суспільно-політичних та економічних умов: українське слово жорстоко переслідувалося, чому сприяв, за висловлюваннями канадського вченого Я. Рудницького, лінгвоцидний (мововбивчий) закон 1876 року, котрий забороняв вживати рідну мову, друкувати українські книжки та періодику. Оскільки цензурна політика російського самодержавства щодо всього українського велася досить жорстко, спроби представників української громадськості, які зверталися в різні державні установи, включаючи Сенат, упродовж майже всього 1905 року, щоб отримати дозвіл на видання українською мовою газети чи журналу, залишалися безрезультатними. Виступаючи на з’їзді журналістів у Петербурзі (березень 1905 р.), відомий громадський діяч, публіцист, меценат і видавець Є. Чикаленко наполягав на відкритті українських видань, пояснюючи це необхідністю поставити українське слово в рівні цензурні умови з російським. Коло газети гуртувалися Б. Грінченко, В. Леонтович, С. Єфремов, Д. Дорошенко, Є. Чикаленко, Ф. Матушевський, С. Петлюра, яких з гордістю можна назвати цвітом української інтелігенції, письменства й публіцистики. Ідеологічні нашарування минулого часу, які не дозволяли об’єктивно оцінити саме національні часописи, завдали непоправної шкоди цілому пласту національно-патріотичної преси, починаючи з другої половини ХІХ - першої чверті ХХ ст., позбавивши права знати про неї, досліджувати її та вивчати. Уроки подібних видань мають для українського журналістикознавства неоціненне значення з огляду на започатковані ним традиції, громадянську мужність і приклад високого служіння рідному народу. Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше здійснене комплексне дослідження Громадської думки / Ради - першої щоденної українськомовної газети Наддніпрянської України, зокрема: всебічно проаналізовані особливості щоденного друкованого органу (мова, культура видання, основні теми, що впливали на пробудження і розвиток національної самосвідомості, жанрова палітра), подана інформація про авторський колектив, детально розглянуті окремі постаті журналістів, редакторів та видавців; здійснений аналіз проблем, які виникали в процесі виходу у світ видання; визначений вплив газети на читацьку аудиторію; простежені взаємозв’язки редакційного колективу, авторського активу й національно-визвольного руху в Україні на початку ХХ ст.; доведено, що Громадська думка / Рада як щоденне видання стало справді трибуною національної думки та української ідеї на підросійській Україні на початку ХХ ст.; продемонстрована роль газети як достатньо впливового чинника на формування ідеї консолідації українців у контексті суспільно-історичного процесу першої чверті минулого століття; окреслена роль щоденника як складової національно-патріотичного руху, як потужної сили впливу на свідомість суспільства.