Пуристичні тенденції в процесі унормування української літературної мови - Автореферат

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукРоботу виконано на кафедрі історії та культури української мови Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Міністерства освіти і науки України. Скаб Марян Стефанович, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, професор, завідувач кафедри історії та культури української мови. Терлак Зеновій Михайлович, Львівський національний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри української мови. Захист відбудеться 05.12.2008 року о 14год.___хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради К.76.051.07 у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича за адресою: 58000, м. З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (58000, м.Зміни суспільного ладу та масової свідомості в незалежній Україні зумовили якісні й кількісні зрушення в сучасній українській літературній мові. Вивчення явища пуризму в українському мовознавстві повязане з відповідними етапами розвитку літературної мови (період „українізації" 20-х рр. Різні підходи до тлумачення цього явища залежать від узгодження наукових поглядів дослідника з мовною політикою держави. У лексикографічних виданнях останніх років знаходимо різні пояснення поняття „пуризм": тлумачні словники використовують майже без змін негативну інтерпретацію радянської доби; проте сучасні філологічні енциклопедичні видання характеризують його як багатогранне загальнокультурне суспільно-лінгвістичне явище (визначення С. Спроби очистити мову від запозичень та позалітературних елементів стають предметом вивчення не лише власне мовознавства, а й суміжних дисциплін: соціолінгвістики, комунікативної лінгвістики, лінгвоекології тощо.У першому розділі „Пуризм як суспільно-лінгвістичне явище" проаналізовано пуризм як специфічний вияв процесів унормування мови, визначено й охарактеризовано основні положення теорії пуризму з урахуванням впливу мовних та позамовних чинників. Критерії, що регламентують доцільність чи недоцільність вилучення запозичень і позалітературних елементів, такі: 1) стилістична тотожність (архітектор ? будівничий, демонструвати фільм ? крутити кіно); 2) семантична тотожність (білет ? квиток, оригінальний ? своєрідний); 3) здатність мовних одиниць утворювати словотвірні гнізда (медикаменти - ліки, але медикаментозне лікування); 4) висока лексична валентність (за умов високої валентності мовна одиниця - вияв пуризму - може функціонувати в загальній системі мови (інформувати - повідомляти, модернізація - удосконалення); за умов низької валентності вона переходить у стилістичну площину (автомобіль - самохід, волейбол - відбиванка)); 5) прозорість форми, тобто зрозуміле відтворення значення чи поняття у мовній одиниці, т. зв. прозора етимологія (волонтер - доброволець, конфліктувати - ворогувати); 6) реальність (не штучність), тобто здатність забезпечувати комунікативні потреби мовця (діаспора - розсіяння, гібрид - мішанець); 7) поширеність серед мовців з урахуванням двох культурних ареалів: центрально-східного й західного (димар - комин, чашка - філіжанка). Отже, у процесі унормування мови розмежувати мовні одиниці на „пуристично бажані" й „пуристично небажані" можемо лише за умови детального лінгвістичного дослідження кожної з них з урахуванням здатності забезпечити повноцінне спілкування в національному комунікативному просторі. Пуристичні тенденції набувають специфічних рис не лише в різних мовах, а й вирізняються певними особливостями в межах однієї мови впродовж певних періодів її розвитку. Атени; віддієслівні іменники із суфіксом-к(а), на позначення процесу дії: доставка (рос. доставка) - укр. достава, підтримка (рос. поддержка) - укр. підтрим; віддієслівні іменники з формантом-нн(я): досліджування - досліджувати (має за мету досліджувати, а не має за мету дослідження); іменники з суфіксом-тель, окрім давно засвоєних слів, як-от, учитель, Спаситель, гнобитель: рос. воспитатель - укр. виховник; прикметники з суфіксами-очн(ий),-ечн(ий): виставочний, копієчний; прикметники іншомовного походження з суфіксом-альн(ий): емоціональний - укр. емоційний; прикметники із складниками-подібний,-видний: кулеподібний - укр. кулястий; дієслова з суфіксами-ир-,-ір-: лакірувати (рос. лакировать) - укр. лакувати; дієслова на-ся в пасивному значенні: замість братися, ділитися, досліджуватися - брано, ділено, досліджувано; активні дієприкметники на-чий,-ча,-че;-ший,-ша,-ше: становища, вимагаючого реальної здатности до влади замінити на становища, що вимагає реальної здатности до влади; синтаксичні кальки: мати місце (з рос. иметь место) - укр. бути, відбуватися, коїтися; конструкції на-но,-то було, буде: було звернено, було объявлено тощо.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ