Пунктуаційниі норми в писемному мовленні фахівців технічної сфери - Реферат

Різні засади вживання розділових знаків для членування тексту синтаксичного (комою виділяти звертання, відокремлені звороти, вставні слова, підрядні речення, одне головне від іншого), логічного (лапками виділяти цитати й іронічно вжиті слова, дужками вставний коментар до тексту, а абзацами логічно завершені частини тексту) та інтонаційного (паузи позначувати коротші - комою, а довші - крапкою, рискою, при недокінченій думці - трьома крапками; питальну інтонацію позначувати знаком запиту, а емфатичну - після вигуків і звертань - знаком оклику) перехрещуються і ті самі знаки уживаються в різних функціях. Окремі знаки уживаються ще й у ідеографічно-цінувальній функції (крапка - на вираз скорочення слова; знак запиту в дужках після цитати як вираз сумніву чи здивування; знак оклику в дужках там таки як вираз здивування, обурення, іронії чи підкреслення, що цитоване не є опискою). В українській мові вживаються одиничні (крапка, двокрапка, три крапки, кома, крапка з комою, тире, знак питання, знак оклику, знак виноски) та парні (дві коми, два тире, лапки, дужки) розділові знаки (пунктограми). · три крапки (багато крапок) вказує на те, що в реченні не всі його компоненті наявні, а речення не закінчене, обірване. · знак питання ділить текст на речення, але разом з тим вказує на те, що речення містить у собі питання.Пряма мова береться з обох боків в лапки, причому в лапки береться також і знак питання, знак оклику або три крапки, якщо вони в ній вживаються. Крапка і кома виносяться за лапки (але якщо вже є знак питання, знак оклику чи три крапки, ані кома, ані крапка вже не вживаються): "Ганьба!" - несподівано закричав хтось на площі. Якщо слова автора стоять перед прямою мовою, то після них ставляться двокрапка з тире; пряма мова розпочинається з великої літери: Тоді він нам і каже: - Що ж мені з вами робити? Якщо слова автора стоять всередині прямої мови, розриваючи її, то перед словами автора, а також після них ставиться тире:-Ну ось і все.- Якщо слова автора стоять після прямої мови, то після прямої мови ставиться тире: - Хлопці, все буде добре.Цитати можуть вживатися як: · пряма мова (розділові знаки вживаються так само, як і при прямій мові): С.Джобс… в своєму блозі писав: "Живи так, ніби це останній день життя"; · доповнення авторського речення, виступаючи як його складова частина (цитата береться в лапки і розпочинається з малої букви): Перший ноутбук був зроблений декілька років назад (15-20) ; · віршова цитата, записана у вигляді строфи (в лапки не береться): · вказівка на джерело, яке стоїть безпосередньо після цитати (береться в дужки; після другої дужки ставиться крапка): Найкращий винахід людства - інтернет.; · епіграф (у лапки не береться; вказівка на джерело пишеться під епіграфом справа без дужок; крапка після неї не ставиться). Знання правил та правильне вживання розділових знаків грає велику роль у житті фахівців технічної сфери.Людська мова виникла з необхідності обмінюватися інформацією, спілкуватися один з одним, розуміти один одного. Говорячи зі співрозмовником, людина робить паузи, підвищує або знижує голос, змінює інтонацію залежно від мети висловлювання чи від ступеня емоційності, з якою говорить. Як же йому передати зміст промови на листі, щоб, читаючи, інша людина правильно зрозуміла сенс? По-перше, вони поділяють пропозиції в тексті, частини складного речення, однорідні члени в простому реченні, відокремлюють пряму мову від слів автора, узагальнююче слово від однорідних членів. По-друге, знаки пунктуації виділяють певні члени речення, на місці цих знаків ми робимо особливі паузи, підвищуємо або знижуємо голос.

Людська мова виникла з необхідності обмінюватися інформацією, спілкуватися один з одним, розуміти один одного. Вона існує в усній і письмовій формі. Говорячи зі співрозмовником, людина робить паузи, підвищує або знижує голос, змінює інтонацію залежно від мети висловлювання чи від ступеня емоційності, з якою говорить. Як же йому передати зміст промови на листі, щоб, читаючи, інша людина правильно зрозуміла сенс? Думаю, що саме для цього люди створили систему знаків пунктуації. З тих пір вони і виконують свої функції в тексті.

По-перше, вони поділяють пропозиції в тексті, частини складного речення, однорідні члени в простому реченні, відокремлюють пряму мову від слів автора, узагальнююче слово від однорідних членів. Тут вірно служать точка і три крапки, знаки запитання й оклику, двокрапка і тире і, звичайно ж, кома. По-друге, знаки пунктуації виділяють певні члени речення, на місці цих знаків ми робимо особливі паузи, підвищуємо або знижуємо голос.

Часто говорять про те, що всякі правила про постановку ком (двокрапки, тире, і т. д.) не дуже-то і потрібні, люди цілком могли б обійтися і без них. Колись книги писалися не те що без розділових знаків, а й взагалі без пробілів, і нічого, якось адже їх розуміли. Проте, не зважаючи на це, правила постановки розділових знаків (двокрапки, тире, і т. д.) потрібно знати кожному, тому що вони допомагають організувати нашу мову, виділити в тому, про що ми пишемо щось найголовніше, навіть передати наші почуття. З курсу граматики відомо, що є знаки пунктуації завершення, виділенням, без розділових знаків у писемній мові обійтися неможливо. Пунктуація служить цілям спілкування людей. За допомогою знаків пунктуації висловлює певні значення та відтінки, що вкладаються ним свого письмове висловлювання, а читає, бачачи пунктуаційні знаки в тексті, на підставі їх сприймає виражаються ними значення і відтінки.

1. Енциклопедія українознавства . У 10-х т. / Гол. ред. Володимир Кубійович . - Париж; Нью-Йорк: Молоде Життя, 1954-1989., стор. 366.

2. Коровицький І. Розділові знаки в українській мові. Рідна мова / І. Коровицький. - Ч. 2-3. - Вінниця, 1934. Стор 255.

3. Булаховський Л. Українська пунктуація. Розділові знаки / Л. Булаховський. - Київ - Львів, 1947. Стор 76-143.

4. Мозговий В. І. Українська мова у професійному спілкуванні. Навчальний посібник / В. І. Мозговий : ЦУЛ, 2009. - 592 c.

5. Погиба Л. Г. Українська мова фахового спрямування. Підручник / Л. Г. Погиба, Т. О. Грибіниченко, Л. М. Голіченко. - К. : Кондор, 2011. - 352 с.

6. Шевчук С.В.Українське ділове мовлення: Навч. посібник. - К.: Літера/ С. В. Шевчук, 2010. - 480 с.

Размещено на