Публіцистика Бориса Олійника: проблематика та етико-естетичні виміри - Автореферат

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук із соціальних комунікаційРобота виконана на кафедрі історії журналістики Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. МЕГЕЛА Іван Петрович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут філології, професор кафедри зарубіжної літератури. Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор ДЕМЧЕНКО Володимир Дмитрович, Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, декан факультету систем і засобів масової комунікації, професор кафедри журналістики; Захист відбудеться «25» січня 2010 р. о 14.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.33 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м.Олійника є цікавим і непересічним явищем в історії вітчизняної журналістики, вирізняється цілісністю змістової й формальної площини та масштабністю осмислення соціальної дійсності. Функціонуючи в аналітично-комунікаційній, етичній та естетичній площині, публіцистика митця потребує системного аналізу з урахуванням формальних та змістових чинників і способів їх взаємодії в структурі полемічного тексту. Не викликає сумніву соціальна значущість публіцистики митця, що полягає в чіткому окресленні шляхів подальшого державного становлення України та морального відродження українства, піднесенні національної гідності й утвердженні толерантності як основи міжкультурної комунікації. Дисертаційне дослідження безпосередньо повязане з науковими дослідженнями кафедри історії журналістики Інституту журналістики, здійснене в межах комплексної програми науково-дослідної роботи Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Системи масової комунікації та світовий інформаційний простір» (номер державної реєстрації № 01БФ045-01), а також нової теми «Дослідження в галузі українського журналістикознавства: методологія, термінологія і стандарти» (номер державної реєстрації № 06БФ045-01). Олійника з урахуванням її етичного наповнення, проблемно-тематичної масштабності, інформативної метафоричності (публіцистичні тексти, вміщені в різних періодичних виданнях України, публіцистичні книги «Планета Поезія: роздуми, статті, портрети» (К., 1983), «Криниці моралі та духовна посуха: статті, виступи, публіцистичні роздуми, інтервю» (К., 1990), «Будьмо взаємно точні, колеги!: нотатки до бесіди зі справдешніми демократами» (Дніпропетровськ, 1994), «Жорстока правда: історичний нарис» (Запоріжжя, 1999), «Князь тьми» (К., 2008)).Олійника в контексті письменницького полемічного дискурсу: історіографічний і теоретичний аспект» проаналізовано теоретичні підходи українських та російських учених до поняття публіцистики, її функцій, методів полемічного осягнення соціальної дійсності, змістового наповнення та формальних ознак публіцистичної творчості як синтетичної вербальної діяльності, а також на матеріалі полемічного доробку поета охарактеризовано феномен письменницької публіцистики з точки зору її креативно-імперативної природи. Олійника» окреслено стан вивчення публіцистики митця в українському журналістикознавстві, вказано на відсутність досліджень її з позицій системного аналізу, обґрунтовано концепцію осягнення публіцистики митця як етико-естетичного феномена, здійснено огляд джерельної бази дослідження. «Публіцистика як синтетичний вид вербальної творчості» на основі напрацювань українських та російських дослідників розглянуто феномен публіцистики з точки зору її синтетичної природи, функцій, внутрішнього наповнення. Тому в публіцистиці, на відміну від наукової та літературної творчості, автор є основною смислоутворювальною ланкою, оскільки саме він подає суспільству бажану модель соціальної дійсності, залучаючи реципієнтів до реалізації такої моделі. Олійника в цьому контексті засвідчує синтез соціального та мистецького підходу до осмислення дійсності, ґрунтується на психологічних засадах полемічної й художньої творчості, є зразком міфопоетичного й етичного відображення соціуму (втілення етнопсихологічних домінант українства, рекреація архетипів Великої Матері (України), Персони (інтелігента, митця, публіциста), апелювання до історичної памяті тощо).На основі аналізу українських та зарубіжних теоретичних напрацювань у галузі журналістської (публіцистичної) творчості було зясовано, що письменницький полемічний дискурс як креативно-імперативна діяльність має за підґрунтя етичну систему автора, етнопсихологічні світоглядні домінанти, є виразником етично-інтелектуального рівня розвитку соціуму та покликаний виконувати функцію цілісного (інтелектуального та емоційного) впливу на громадськість.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ