Публіцистична та редакторсько-видавнича діяльність Євгена-Юлія Пеленського - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукДисертація подана на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.08 - журналістика. У дисертації вперше у вітчизняній науці здійснено комплексне дослідження результатів багатогранної публіцистичної, наукової, бібліографічної та редакторсько-видавничої діяльності відомого українського науковця і книгознавця Євгена-Юлія Пеленського. Уперше в науковий обіг введено масив архівних джерел, завдяки яким удалося встановити особливості роботи редакцій заснованих і редагованих Є.-Ю. Доводиться новаційність видавничих проектів та наукових розробок ученого у літературознавстві й бібліології, актуальність та цінність заснованих ним періодичних видань, їх беззаперечна роль у збереженні національних науково-культурних надбань, підтримці молодих літераторів та науковців у складних суспільно-політичних умовах існування українського населення Галичини у 30-х рр.Історія українського пресознавства повязана з тисячами імен діячів науки, культури, освіти, які, незважаючи на важкі випробування долі, увесь свій талант, зусилля, активність віддавали служінню українському друкованому слову. Пеленського, його величезну літературознавчу, бібліографічну, педагогічну публіцистичну спадщину, а й ретельно вивчити її, заповнивши таким чином ще одну прогалину в пресо-і книговидавничому процесі. Оскільки важливим компонентом дослідження історії української журналістики є визначення ролі окремої особистості, впливу її таланту, переконань і вчинків на плин тих чи інших процесів, а також місце конкретного часопису в системі української преси певного періоду, його актуальність та доцільність, то без їхнього вивчення історія української преси буде неповною. Пеленського, історія започаткованих ним часописів “Вогні”, “Дажбог”, “Українська книга”, аналіз основних проблематико-тематичних аспектів їхніх матеріалів як окремі й досі малодосліджені фрагменти історії української преси справедливо вимагають певної уваги до себе і потребують детального наукового вивчення. Мета роботи полягає в тому, щоб на основі переосмислення досягнень історіографії проблеми, опрацювання та введення у науковий обіг недослідженого масиву архівних джерел створити комплексне дослідження основних етапів і напрямів формування публіцистичної спадщини та редакторсько-видавничого доробку Є.-Ю. Пеленського.У першому розділі “Історіографія та джерела”, який складається із двох підрозділів, аналізується стан наукової розробки проблеми у контексті історіографії української журналістики та характеризується джерельна база дослідження. Перші спроби наукового вивчення історії вітчизняної преси й публіцистики в Україні були зроблені ще наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. й повязані з іменами І. Сьогодні українська преса стала обєктом монографічних та колективних досліджень, які містять чимало цінних фактів про українську періодику загалом, про регіональні видання, часописи певного напряму, присвячені дослідженню місця й ролі преси у суспільно-політичному житті нації, розкривають творчість конкретних діячів газетно-журнального чи книговидавничого процесу. Бутрин, історію створення, особливості функціонування й проблематико-тематичні напрями газети “Краківські вісті” (у створенні якої вчений брав участь і був одним із її співробітників) досліджували Т. Літературознавчий науково-публіцистичний доробок науковця, який аналізується у підрозділі 2.1 “Новаторство літературознавчої публіцистики”, налічує понад 130 проблемних, аналітичних, оглядових і критичних статей, 12 окремих книжкових видань і 24 видання творів українських письменників, що вийшли за його редакцією і з передмовою, понад 20 рецензій на творчість українських письменників й українські літературно-мистецькі періодичні видання.Зокрема, підкреслюється, що комплексне осмислення історії української преси вимагає введення в історико-журналістський контекст імен, які досі не здобули належного вивчення, й доводиться, що цілісна історія української журналістики неможлива без постаті справжнього велетня національного відродження першої половини ХХ ст. Огляд історіографії української журналістики дає підстави твердити, що жодного ґрунтовного наукового напрацювання, за винятком наукових розвідок автора дисертації, в якому можна було б знайти відповіді на чимало запитань, повязаних із видавничо-редакторською та публіцистичною діяльністю Є.-Ю. Завдяки опрацьованим архівним та друкованим джерелам удалося простежити певні взаємини в українських літературно-мистецьких колах Галичини та еміграції 30-х рр. ХХ ст., реставрувати реальні умови функціонування і зясувати засоби популяризації, просування на ринок заснованих видатним діячем національної філологічної науки і культури часописів, книжкових видань, які виходили у його видавництвах.

2. Основний зміст роботи