Публіцистична та редакторсько-видавнича діяльність Олександра Барвінського - Автореферат

Київський національний університет імені Тараса ШевченкаРоботу виконано на кафедрі радіомовлення і телебачення факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка Науковий керівник: доктор історичних наук, професор Крупський Іван Васильович, Львівський національний університет імені Івана Франка, професор кафедри радіомовлення і телебачення Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Черняков Борис Іванович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут журналістики, професор кафедри теорії масової комунікації кандидат філологічних наук, Сніцарчук Лідія Віталіївна, Львівська наукова бібліотека імені Василя Стефаника НАН України, керівник відділення „Науково-дослідний центр періодики” У дисертації вперше у вітчизняній науці здійснено комплексне дослідження публіцистичної і редакторсько-видавничої діяльності Олександра Барвінського, одного з найвидатніших діячів української етнокультури другої половини ХІХ-початку ХХ ст., який присвятив життя суспільно-політичному та культурному розвитку українців Галичини. Барвінського у вирішенні організаційно-адміністративних проблем часописів “Правда” і “Діло”, схарактеризовано специфіку редакторського досвіду, набутого у низці часописів та його різноаспектну видавничу діяльність.Барвінського в національному відродженні галицьких українців австро-угорського періоду очевидна, адже він був талановитим науковцем, педагогом, журналістом, публіцистом, редактором, видавцем і головно громадсько-політичним діячем, який зумів у досить важких суспільно-історичних обставинах сповна реалізувати свій творчий потенціал. Барвінського, як й інших талановитих представників українського громадсько-політичного активу, що збереглася на сторінках українських часописів (“Правда”, “Учитель”, “Дзвінок”, “Руслан”, “Діло”, “Зоря”, “Батьківщина”, “Літературно-Науковий Вістник”, “Записки Наукового товариства імени Шевченка” та ін.), а також іншомовних періодичних видань (“Neue freie Presse”, “Die Reform” “Xsterreichische Rundschau”, “Reichpost”, “Neue Wiener Tagblatt”, “Deutsche Volksbllatt”, “Vaterland”, “Xesterreich - Ungarn”), донині не введена в науковий обіг, недостатньо вивчена і становить один із багатьох невідомих фрагментів в історії українського пресознавства. Активна журналістська діяльність, його фактичне і “приховане” редакторство у часописах “Правда”, “Руслан”, “Дзвінок”, “Учитель”, видавничі досягнення (автор, перекладач, упорядник, редактор, видавець) також ще не стали предметом системних зацікавлень українських науковців. Барвінського дозволить осмислити чималий творчий досвід цієї особистості, що може бути належним чином використаний сучасною журналістикою, а також якнайповніше вивчити пресові видання українців Галичини вказаного періоду, заповнити прогалини у наших знаннях про їхнє функціонування, співпрацю редакцій з відомими громадсько-політичними та культурними діячами не лише Галичини, а й усієї України. Барвінського як публіциста, редактора і видавця; комплекс архівних, історичних та історіографічних джерел, повязаних із вивченням його особистого внеску у розвиток української періодики та організацію видавничої справи в Галичині, масив публіцистичних текстів О.Барвінського; українське друковане слово, що в умовах бездержавності успішно функціонувало на західноукраїнських землях.Однак постать Олександра Барвінського - публіциста, редактора, що замовчувалася у радянські часи, його подвижницька видавнича праця в імя українства донині не відзначена спеціальним дослідженням. Барвінського є архівні матеріали, опубліковані документи, мемуаристика, періодичні видання та публіцистика окресленого періоду, завдяки яким вдалося відтворити багатогранність журналістської діяльності одного з провідних творців і авторів української періодики та книжки. часописи “Правда”, “Діло”, “Газета школьна”, “Школьна часопись”, “Учитель”, “Дзвінок”, “Руслан”, “Зоря”, “Записки НТШ”, “Рада”, “Die Reform”, “Xsterreichische Rundschau” та інші періодичні видання, в яких віднаходимо не лише авторську публіцистику О. Барвінського, а й встановити авторство, підтвердити і розкрити криптоніми і псевдоніми, визначити основні проблемно-тематичні аспекти творчості, а також реконструювати складну картину організаційних зусиль щодо творення українських видань і зясувати характерні особливості їх функціонування. Статті цієї тематики, серед яких виокремимо публікації педагогічного напряму, з 1867 р. друкувалися у газетах “Правда”, “Газета школьна”, “Школьна Часопись”, “Діло”, “Учитель” та інших виданнях і, за листовними свідченнями редакторів цих видань, були очікувані читачами...

2. Основний зміст дисертації