Психосимптоматика хронічних неінфекційних захворювань у дітей - Автореферат

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ імені Г.С. АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИРоботу виконано в Інституті психології ім. Науковий керівник доктор психологічних наук, професор, академік АПН України, Максименко Сергій Дмитрович, Інститут психології ім. Офіційні опоненти: доктор медичних наук, доцент Чабан Олег Сазонтович, Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України, відділення пограничних станів та соматоформних розладів, завідувач кандидат психологічних наук, доцент Милерян Віра Євгенівна, Національний медичний університет ім. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту психології імені Г.С.Костюка АПН УкраїниПричину виникнення захворювання, тобто функціональних порушень органів та систем організму, які призводять до зриву роботи організму в цілому, неможливо зрозуміти без знання психологічних особливостей особистості хворого, а без цього важко й спрогнозувати перебіг конкретної хвороби (С.Д.Максименко, 2004). Л.Г.Терлецька пише, що першопричина, котра дає поштовх до появи різних захворювань, найчастіше виявляється у психології людини (2003). Разом з тим відкритими в окресленому проблемному полі залишаються питання локалізації психологічних симптомів кожної окремої нозологічної форми хронічних неінфекційних захворювань у типологічній групі безперервного спектру „ф - типів” (часових типів за Б.Й.Цукановим, 2000) та ступеня виразності клінічних проявів хвороби у дітей, котрі страждають на хронічні неінфекційні захворювання. Проблема основних груп хвороб, до яких відносять хронічні неінфекційні захворювання, далека від свого повного розвязання, оскільки при хронізації процесу існують періоди загострення, реконвалесценції (видужання) та ремісії (затухання) хвороби, тобто перебіг хвороби має часову розгортку, і кожен її період виявляється у певному віці, чого медицина зараз неспроможна пояснити. Актуальність та недостатня розробленість проблеми хронізації неінфекційних захворювань й зумовили вибір теми дослідження: „Психосимптоматика хронічних неінфекційних захворювань у дітей”. Виокремити власну одиницю часу індивіда, який страждає на хронічні неінфекційні захворювання, зіставити тривалість власної одиниці часу з психосимптоматикою хронічних неінфекційних захворювань у дітей.На нашу думку, тільки одночасне дослідження психічних, фізіологічних та соматичних аспектів больової реакції допоможе зрозуміти генезис та причини різної інтенсивності больового відчуття у хворих на хронічні неінфекційні захворювання. Співвідношення цих двох складових переживання болю - сенсорного та емоційного - можна подати як своєрідний індекс „психогенності” болю (Б.Д.Карвасарський, 2002). Біль як конверсійна істерія (скажімо, у чотирьох жінок, випадки яких описано З.Фройдом, біль був важливим симптомом), проте справжню роль істерії як причини болю оцінити важко (H.Merskey, 1965); водночас є відомості про те, що істеричні механізми відіграють важливу роль у розвитку персистуючого болю у психіатричних пацієнтів (H.Merskey, 1965). Результати проведеного нами дослідження показали, що власна одиниця часу цих хворих знаходиться в діапазоні 0,8 сек ? ф ? 0,86 сек, що відповідає сангвіноїдній групі індивідів, у яких „переважають” серцево-судинні захворювання за гіпертонічним типом згідно з типологічними групами у безперервному спектрі „ф-типів” (Б.Й.Цуканов, 2000). Результати проведеного нами дослідження дітей, хворих на ВСД за гіпотонічним типом (23 особи), показали, що власна одиниця часу у цих дітей складає два діапазона інтервалів: 0,7 сек ? ф <0,8 сек (15 хворих) та 1,0 сек <ф ? 1,1 сек (8 хворих), що відповідає холероїдній та флегматоїдній групам індивідів у типологічних групах безперервного спектру „ф-типів”.Дослідження, що базувалось на результатах теоретичного аналізу проблеми психосоматичної єдності людини та експериментальному вивченні локалізації симптомів хронічних неінфекційних захворювань у типологічних групах, дозволило зробити наступні висновки: 1.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ