Психосемантична репрезентація порушень функціонування особистості - Автореферат

Інститут психології ім. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наукОфіційні опоненти: - член-кореспондент АПН України, доктор психологічних наук, професор Бурлачук Леонід Фокович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри психодіагностики та медичної психології; З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту психології ім. У дисертації обґрунтовано положення, за яким суттєвою характеристикою неврозу є таке викривлення смисло-ціннісного аспекту моделі світу, наявної в субєкта, яке призводить до порушень його емоційних ставлень до зовнішніх обєктів і до самого себе, що спричиняє утруднення у функціонуванні особистості. Розроблено й апробовано процедуру виявлення у психосемантичному просторі невротика характерних дисторцій (викривлень, зміщень) і складення на цій основі психосемантичної карти особистості. На основе анализа мета-модельных интервью, а также результатов применения теста самооценки показаны: а) охват дисторционными процессами многих семантических полей в психике невротика и обусловленную этим однотипность реагирования на разные ситуации и классы объектов; б) давление доминирующей эмоции, характерной для невроза того или иного типа, на любые психосемантические процессы; в) характерное для любого невроза отрицательное отношение к значительно большему числу явлений и объектов, чем в случае нормального состояния психики; г) в целом значительно более низкая, чем у представителей психологической нормы, самооценка невротиков (за исключением больных истерическим неврозом); д) характерное для психики невротика искажение пространственно-временных отношений: все, обладающее для испытуемого семантической значимостью, представляется ему близким в пространстве и времени; е) существенные различия между невротиками и представителями психологической нормы в распределении речевых стилей: для невротиков наиболее характерны отчужденный и послушный стили, а опекающий стиль не обнаружен вообще; ж) значительно худшее, чем у представителей психологической нормы, различение невротками социальных образцов и собственных представлений - вследствие насыщения перцептивной реальности невротика неосознаваемыми субъективными проекциями в область социального; з) существование психосемантических дисторций в форме как прямых, так и инверсных отражений невротической симптоматики; обусловленное этим частое оценивание противоположным образом одного и того же семантического поля в разных контекстах и даже при изменении формулировки вопроса.Кемпінскі, котрий вважає, що невротичні симптоми є сигналами тривоги, що надходять із середини організму або від його оточення; у першому випадку мають місце псевдоневрози, які часто випереджають небезпечні соматичні захворювання, у другому - справжні неврози, зумовлені порушеннями взаємодії організму з його оточенням. Оскільки логотерапія Віктора Франкла ґрунтується на смислах та значеннях, якими оперує хворий, тобто на психосемантиці його свідомості, здається доречним звернутись і до спадщини цього видатного психолога й психотерапевта. Предметом дослідження є психосемантичний простір невротизованої особистості й типові дисторції, що мають місце у цьому просторі. Невротизація особистості супроводжується психосемантичними порушеннями, які можуть бути виявлені через їх психолінгвістичні маніфестації. Теоретико-методологічну основу дослідження складають: системний підхід до вивчення психічного розвитку й формування особистості (К.О.У вступі обґрунтовується актуальність проблеми дослідження, визначаються його обєкт і предмет, встановлюється мета роботи, формулюються її гіпотеза та завдання, розкривається наукова новизна, теоретична та практична значущість дослідження, дається стисла характеристика використаних методів. Як засвідчують спостереження клініцистів і психотерапевтів, для невротиків характерні такі викривлення картини світу: приписування собі якостей, не відповідних реальним можливостям; зосередження на внутрішніх переживаннях, поряд із зниженою здатністю до адекватного врахування зовнішніх сенсорних сигналів; яскраве уявлення про ідеальне "Я", із наданням йому гіпертрофованої цінності; часті й радикальні зміни у самооцінці в світлі ідеального "Я", внаслідок цього - мінливість і суперечливість життєвих позицій; неадекватний образ Іншого, якому надається занадто велике чи, навпаки, занадто мале значення; завищена потреба в оцінці з боку Іншого разом із завищеними вимогами до нього, брак здатності до рівноправного партнерства.