Психопатологічні та патопсихологічні особливості гіперкінетичних розладів у дітей та їх корекція - Автореферат

ХАРКІВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наукНауковий керівник: доктор медичних наук, професор Козідубова Валентина Михайлівна, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, кафедра психіатрії, завідувач кафедри Офіційні опоненти: доктор медичних наук Кожина Ганна Михайлівна, Харківський державний медичний університет МОЗ України, кафедра психіатрії, наркології та медичної психології (з курсом сексології), завідувач кафедри доктор медичних наук, професор Пшук Наталія Григорівна, Вінницький національний медичний університет ім. Захист відбудеться “23” березня 2010 року о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.64.609.03 при Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України (61176, м.Харків, вул. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України (61176, м. Установлені особливості дали можливість виділити загальні психопатологічні та патопсихологічні симптомокомплекси, притаманні хворим, а також характеристики станів з домінуючими патологічними змінами уваги та поведінки.Важливим фактором у рішенні діагностичних завдань при гіперкінетичних розладах у дітей є обєктивація даних клініко-психопатологічного вивчення на основі використання результатів патопсихологічного дослідження, які істотно поглиблюють уяву про стан психічних функцій, сутність виникаючих порушень, уточнюють характер розладів, поліпшуючи можливості своєчасного виявлення ранніх й атипових проявів порушень, характерних для зазначених станів в дітей (Михайлов Б.В., Козидубова В.М., Марута Н.А., 1999; Зейгарник Б.В., 2000; Ісаєв Д.Н., 2007; Шестопалова Л.Ф., 2007). До останнього часу в літературі не знайшли повного відображення результати психодіагностичних досліджень зазначених розладів у дітей, тому дані питання вимагають спеціального вивчення не тільки для діагностики й диференціації з патологією дитячого віку з подібною симптоматикою, але й визначення найбільш раціональних підходів до лікування, спрямованого на адекватну психотерапевтичну корекцію порушень хворих дітей з гіперкінетичними розладами з використанням різних методів. Використання в практиці охорони здоровя науково обґрунтованої системи виявлення, диференціації й корекції психічних розладів у дітей з гіперкінетичними розладами дає можливість підвищити якість допомоги хворим з даною патологією, скоротити терміни постановки діагнозу й лікування. Основні положення дисертації доповідалися й обговорювалися на науково-практичній конференції молодих вчених «Нові технології в медицині» (Харків, 2007); науково-практичній конференції молодих вчених “Медична наука: сучасні досягнення та інновації», присвяченій 85-річчю ХМАПО (Харків, 2008); науково-практичній конференції “Актуальні проблеми соціальної і судової психіатрії та наркології» (Київ, 2008); семінарі-конференції «Медико-соціальні аспекти дитячого віку» (Харків, 2009); науково-практичній конференції «Моніторинг здоровя школярів: міжсекторальна взаємодія лікарів, педагогів, психологів» (Харків, 2009); науково-практичній конференції «Органические психические расстройства и эпилепсия» (Ялта, 2009); науково-практичній конференції молодих вчених ХМАПО “Медицина ХХІ століття” (Харків, 2009); науково-практичній конференції «Проблеми сучасної сексології та медичної психології» (Харків, 2009). Група А (F 90.1) складалася з 54 дітей, у яких у клінічній картині переважали гіперкінетичні розлади поведінки; у групі Б (49 дітей) порушення уваги були виражені в значній мірі і становили домінуючий, осьовий симптом у структурі психопатологічних розладів (F 90.0).3.Виділені загальні патопсихологічні особливості хворих з гіперкінетичними розладами характеризувалися вірогідно значимим зниженням продуктивності основних структурних компонентів інтелекту з найбільшим відставанням розвитку довгострокової памяті й здатності до міцного засвоєння знань, усного рахунку, просторового й логічного мислення, зорового сприйняття й синтезу, а також вербальної короткочасної памяті з вираженим зниженням насичуваності, обсягу й міцності запамятовування; змінами в емоційно-афективній сфері з високим рівнем фрустрованості, тривоги, готовності до несприятливої компенсаторної поведінки (р<0,05). 4.