Психопатологічні розлади у жінок, які зазнали сексуального насильства в дитячому та підлітковому віці, та їх психотерапевтична корекція - Автореферат

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ УКРАЇНИ ПСИХОПАТОЛОГІЧНІ РОЗЛАДИ У ЖІНОК, ЯКІ ЗАЗНАЛИ СЕКСУАЛЬНОГО НАСИЛЬСТВА В ДИТЯЧОМУ ТА ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ, ТА ЇХ ПСИХОТЕРАПЕВТИЧНА КОРЕКЦІЯНауковий керівник: доктор медичних наук, професор Кришталь Валентин Валентинович, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, кафедра сексології і медичної психології, завідувач кафедри. Офіційні опоненти: доктор медичних наук Ревенок Олександр Анатольович, Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України, відділ судовопсихіатричних проблем наркології, завідувач відділу; Захист відбудеться “21” вересня 2007р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д26.620.01 Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України за адресою: 04080, м. З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України за адресою: 04080, м.Сексуальна злочинність у всьому світі являє собою вельми поширене явище: за різними оцінками, обєктом сексуальних домагань у тій чи інший формі стають від 30 до 90% жінок (Г.Ч. Водночас у скоєнні насильства відіграють роль і відмінності особистості та поведінки його жертв. Платонов, 2004), то інший аспект цієї проблеми, а саме поведінка і стан жертв насильства, ще очікує своїх дослідників. Відмінності особистості жертв, причини, що зумовили виникнення ситуації насильства, психологічні механізми віктимної поведінки досліджено украй недостатньо. Мета дослідження - на основі системного підходу до вивчення психопатології у жінок, які зазнали сексуального насильства у дитячому та підлітковому віці, розробити систему її психотерапевтичної корекції.Під спостереженням перебувало 150 жінок, заміжніх, які звернулися по допомогу з приводу сексуальної дезадаптації, в анамнезі яких було згвалтування, перенесене в дитинстві або підлітковому віці, і 50 підлітків-дівчаток віком від 12 до 16 років, батьки яких звернулися по допомогу у звязку з розладом поведінки у своїх дітей. Серед пацієнток було виокремлено чотири групи: до першої увійшли підлітки; другу, третю й четверту склали жінки віком від 26 до 40 років (по 50 у кожній), які в дитячому та підлітковому віці стали жертвами відповідно педофілів, ефебофілів та інцесту. Як контрольна група було обстежено 50 жінок, яких також було згвалтовано в тому самому віці, але вони не зазнавали дезадаптації у подружніх відносинах. У переважної більшості жінок (71±3%) було по одній дитині, у 18±3% - по двоє дітей, і 11±3% не мали дітей (із них 8±3% жінок з віргогамією). Результати психодіагностичного обстеження підлітків і жінок, які в дитинстві зазнали сексуального насильства, були згвалтовані в дитячому або підлітковому віці, показали, що у всіх підлітків і тих жінок, у яких не було діагностовано специфічного розладу особистості, відзначалися явно виражені акцентуації характеру.Завдання по-новому розвязано з позицій системного підходу до дослідження причин, механізмів формування і клінічних проявів порушення психічного й сексуального здоровя потерпілих з метою розробки системи його психотерапевтичної корекції. Сексуальне насильство, перенесене в підлітковому віці, може призводити до розладів поведінки і формування специфічних розладів особистості у дорослих жінок. Наслідки сексуального насильства реалізуються за наявності у жертв певних особливостей характеру, що сприяють віктимній поведінці та формуванню поведінкових, особистісних та сексуальних розладів. У переважної більшості (86±5%) підлітків унаслідок сексуального насильства розвиваються різні форми розладу поведінки - найчастіше опозиційно-визивний розлад (38±7%), розлад поведінки, який обмежується родинним оточенням (22±6%), набагато рідше - несоціалізований, соціалізований та гіперкінетичний розлади поведінки. У більшості жінок (57±3%), які зазнали сексуального насильства в дитинстві або підлітковому віці, порушується формування особистості, і в них мають місце специфічні розлади особистості: демонстративний (37±5%), дисоціальний (29±5%), рідше шизоїдний, ананкастний, тривожний, залежний, в окремих випадках - параноїдний.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ