Психомоторна-рівнева структура активності та свободи суб’єкта - Автореферат

Автореферат дисертаційна здобуття наукового ступеня доктора психологічних наук ПСИХОМОТОРНО-РІВНЕВА СТРУКТУРА АКТИВНОСТІ ТА СВОБОДИ СУБЄКТАВодночас сам факт взаємовпливу психіки і моторики визнається більшістю психологів і потребує спеціального дослідження, будучи актуальним питанням загальної психології. Розвязання проблеми взаємовпливу моторики і психіки може бути реалізоване на ґрунті дослідження їх зародження, розвитку і функціонування в структурі рівнів побудови рухів. Наукові передумови вивчення взаємовпливу моторики і психіки в структурі рівнів побудови рухів поступово визначались у різноманітних дослідженнях, що були проведені такими представниками науки, як І. М. У спеціальних галузях психології фізичного виховання і спорту та психології праці важливі передумови становлення наукового підходу до розуміння закономірностей взаємовпливу психіки і моторики розроблялись у дослідженнях таких спеціалістів, як М. П. Мета дослідження: теоретично і експериментально визначити закономірності та механізми взаємовпливу моторики і психіки в структурі рівнів побудови рухів та умови прояву психомоторної активності і свободи субєкта; обґрунтувати та розробити підходи до діагностики психіки за показниками моторики, досягнення мязової релаксації, навчання моторних навичок у відповідності із задіяними рівнями психомоторної активності та їх орієнтувально-дослідницькими рухами.У першому розділі “Теоретико-методологічні засади взаємовпливу моторики і психіки в структурі рівнів побудови рухів” розглядається стан дослідження даної проблеми вітчизняними та зарубіжними психологами, подана загальна характеристика руху, відображення і взаємодії, проведено аналіз розуміння взаємозвязків моторики і психіки в історії психології у контексті основної психофізичної проблеми та понять “внутрішнє” і “зовнішнє”, “активність” і “свобода”. У ході вивчення витоків взаємозвязків моторики і психіки були виділені положення, що рух є способом існування матерії, що має безкінечну кількість динамічних форм своєї структурної організації, кожна з яких нерозривно повязана зі спроможністю до саморозвитку і характеризується багаточисельними якостями та взаємодіями. Бернштейн, досліджуючи нервово-фізіологічні механізми керування рухами, прийшов до висновку, що їх доцільно розглядати у відповідності до задіяних рівнів нервової системи, які надбудовувались у філогенезі та надавали живим істотам можливість вирішувати нові класи психомоторних завдань (рубро-спинальний рівень палеокінетичних регуляцій А - збереження пози; таламо-палідарний рівень стандартних рухів і штампів В - узгодження роботи десятків і сотень мязів у “схемі тіла”; пірамідно-стріарний рівень просторового поля С - узгодження рухів із зовнішнім простором). Наведені у першому розділі результати теоретичного аналізу археологічних джерел і даних палеопсихології та розкодування інформації, закладеної у матеріальних залишках психомоторної активності субєктів у процесі формування генетичної програми роду “Номо” дали підстави констатувати, що надбудова рівнів регуляції рухів (тімяно-премоторний рівень предметних дій D - узгодження рухів із топологічними властивостями предметів людської культури; найвищий кортикальний рівень Е - забезпечення мовлення і письма) продовжувалась у нерозривному взаємозвязку із зростанням психомоторної активності та свободи. Відповідно на рівні С - інформативним був стрибок на задану орієнтиром відстань (середній показник 4,3±0,24 см); на рівні D - інформативним був маніпуляційний тест “монтаж-демонтаж” (середній показник: змонтовано - 25,5±0,22, демонтовано - 20,1±0,31), на рівні Е - інформативною була пребудова моторного стереотипу письма (середній показник: помилка координації - 49,2±1,31, час координації-152,3±2,83 с).А моторика є протилежною субстанцією щодо психіки, проте перебуває з нею в нерозривному звязку та взаємовпливах, без дослідження яких неможливо зрозуміти і саму психіку. У філогенезі на ґрунті формування та надбудови, а в онтогенезі на основі дозрівання структури рівнів нервової системи, що керують моторикою, та з розвитком орієнтувально-дослідницької діяльності, за якою доцільно вивчати психічну діяльність, зростають моторні можливості живих істот, а також активність їх психіки та свобода у нероздільній єдності. Остання проявляється за умов наявності певної свободи у субєкта активності і, реалізуючись, забезпечує новий, більш високий рівень його свободи, яка в свою чергу є умовою для вияву більшої активності.

. Основний зміст дисертації