Психолого-юридична характеристика хуліганства - Автореферат

Київський національний університетЗ дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київського національного університету внутрішніх справ: 03035, м. Але принцип наукової обґрунтованості протидії хуліганству не можна розуміти звужено: лише як необхідність концентрації зусиль на цьому напрямі правоохоронної діяльності. Під кутом зору порушення громадського порядку хуліганство аналізувалося також В.К. Робота за темою дослідження виконувалась відповідно до Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень МВС України, що потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ України на період 2004-2009 роки (наказ МВС України від 05.07.2004 №755); п. У відповідності з метою були поставлені такі завдання: - визначити суспільно-історичні та соціально-психологічні чинники хуліганства в Україні;Однією з провідних тем, що досліджувалася в Кабінетах (пізніше - Інститутах) по вивченню особистості злочинця і злочинності, була саме проблема хуліганства. В роботах того часу (“Хуліганство і злочин”, “Досвід вивчення сучасного хуліганства” та ін.) можна знайти опис основних ознак поведінки хулігана: “З психологічної точки зору в склад поведінки хулігана входять...прояви грубої сили в формі зловживання нею відносно більш слабких істот, глумління сили над слабкістю. Найбільш характерними особливостями поведінки хулігана визначено: 1) безцільність і відсутність сенсу у проявах злоби й жорстокості (дії хулігана частіше спрямовані не на визначених осіб, але на перших зустрічних); 2) недостатність приводу чи його явна неспіврозмірність із вчиненим діянням. Воно представлене не однорідним правопорушенням (злочином), а різноманітними поведінковими проявами: з одного боку, “традиційними” порушеннями громадського порядку, що відрізняються множинністю форм (від лайки, нецензурних висловів, шуму в нічний час, бійок до пошкодження транспорту та майна, нанесення тілесних ушкоджень), з іншого - “нетрадиційними” формами поведінки, насамперед, футбольним хуліганством та скінхед-рухом. Згідно статистичних даних МВС України, хуліганство в загальній структурі злочинності протягом 1991-2008 рр. складало від 3,04% до 5,78%; серед злочинів проти громадського порядку та моральності воно становило понад 2/3 від загальної кількості.“Можливості використання психологічних знань щодо визначення обєкта та обєктивної сторони хуліганства” аргументується, що хуліганство посягає, насамперед, на громадський порядок як сукупність суспільних відносин, тобто на систему сталих, внутрішньо організованих у соціальному просторі й часі норм і правил соціально-психологічної взаємодії та спілкування громадян. Противники існування хуліганства як складу злочину вказують, що громадський порядок частково порушується при вчиненні будь-якого злочину. При цьому одним із основних критеріїв, що характеризують обєктивну сторону цього злочину, слід вважати дії, які втілюють бажання особи продемонструвати суспільству своє знехтування його підвалинами, нормами і правилами, настроями громадян, глумління над їх честю і гідністю. Більшість науковців стверджують, що хуліганство може бути вчинене лише з прямим умислом, тобто особа передбачає, що в результаті її діяння настануть шкідливі наслідки, але при цьому бажає поводитися саме так, а не інакше (Даньшин І.М., Яценко С.С. та ін.). Інші ж вважають, що хуліганство може бути вчинене i з непрямим умислом (Наклович М.Л., Кидиралієва С.К. та ін.), оскільки винний далеко не завжди бажає настання шкідливих наслідків, а його дії спрямовані проти тієї чи іншої особи, а не проти громадського порядку.На підставі проведеного дослідження можна зробити наступні висновки: 1) хуліганство є розповсюдженим для вітчизняних соціокультурних умов явищем і має досить давні витоки: сакральний зміст групових бійок у Київській Русі уособлював у собі символічну боротьбу “добра” і “зла”, а ритуальні поєдинки традиційно виконували функцію інституалізованого вирішення конфліктів; надавали можливість самоствердитися, добитися визнання в своїй групі та перед іншими. В сучасній Україні прояви хуліганства досить різноманітні: воно представлене як “традиційними” порушеннями громадського порядку, що відрізняються множинністю форм (від лайки, нецензурних висловів, шуму в нічний час, бійок до пошкодження транспорту та майна, підпалів, нанесення тілесних ушкоджень), так і “нетрадиційними” формами поведінки (футбольним хуліганством, скінхед-рухом та ін.); 2) в структурі злочинності протягом останніх десяти років хуліганство складає 3-6%, а серед злочинів проти громадського порядку та моральності - понад 2/3 від загальної кількості.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ