Психолого-професійний дискурс як вираження інтенціональної спрямованості суб"єкта мовлення на адресата - Статья

Психолого-професійний дискурс як вираження інтенціональної спрямованості субєкта мовлення на адресатаВ ній розкривається специфіка неформального, інтимного різновиду професійно-психологічного дискурсу, який інтенційно спрямований субєктом мовлення (психотерапевтом) на підтримку адресата (клієнта), а також висвітлюється розуміння виокремлених й номінованих автором дискурсу-підтримки та його підвидів, зокрема: дискурс-усунення (зняття) докорів сумління, дискурс-захист, дискурс-надія, дискурс-втіха, дискурс-заспокоєння, дискурс-похвала, дискурс-схвалення, дискурс-спонука, дискурс-наснага. Аналізовані дискурси викликають зміни в почуттях, ідеях, словах або діях інших людей, з якими психологи вступають у комунікацію, виступають головним чинником їхньої дискурсивної активності, заснованої на визнанні внутрішнього світу субєкта, на якого спрямовано вплив, важливим психоментальним субстратом прикладання зусиль, аби допомогти йому здійснити конструктивні життєві зміни, зробити його життя більш щасливим, самодостатнім, більш реалізованим. В ней раскрывается специфика неформального, интимного вида профессиональнопсихологического дискурса, который интенционально направлен субъектом речи (психотерапевтом) в поддержку адресата (клиента), а также освещается понимание выделенных и номинированных автором дискурса-поддержки и его подвидов, в частности: дискурс-устранение (снятие) угрызений совести, дискурс-защита, дискурс-надежда, дискурс-утешение, дискурс-успокоение, дискурс-похвала, дискурс-одобрение, дискурс-побуждение, дискурс-воодушевление. It reveals the specifics of the informal, intimate kind of professional-psychological discourse which is intentionally directed by the subject of speech (the psychotherapist) to support the addressee (client), as well as it shines a light on understanding of the distinguished and nominated by the author of the discourse-support and its subtypes, in particular: discourse-elimination (removal) of the reproaches of conscience, discourse-defense, discourse-hope, discourse-consolation, discourse-conciliation, discourse-praise, discourse-approval, discourse-motivation, discourse-inspiration. Враховуючи діалогічний дискурсивний характер взаємостосунків психолога й клієнта в психотерапевтичному або консультаційному процесах, дослідники виокремлюють різновиди дискурсів, по-перше, дискурс самопредставлення або самопрезентаційний дискурс (інтимний, субєктивний, субєктний), тобто дискурс, створений клієнтом; по-друге, психолого-професійний дискурс (терапевтичний, консультаційний) або дискурс, продукований психологом.Професійно-психологічний дискурс, як ми його розуміємо, це - узагальнене поняття, що представляє собою зовнішньомовленнєву фазу професійно-мовленнєвої діяльності психолога, «психолінгвістична одиниця», (Леонтьев, 2003), унікальний предмет аналізу науковців і предмет стурбованості багатьох фахівців різних психологічних спеціальностей, зокрема психоконсультантів, психоаналітиків, психотерапевтів, психодіагностів, викладачів психології ЗВО та психологів інших профілей, які за родом своєї діяльності постійно знаходяться в комунікативних контактах з людьми й увесь час мають дбати про зміст свого мовлення, способи вибору слів, які вони вживають і те, як вони їх вимовляють тощо. Цей дискурс-підтримка - судження, в якому психотерапевт ясно виражає свої думки з певного питання. У процесі аналізу дослівних протоколів психотерапевтичних сесій, психоаналітичних сеансів, терапевтичних альянсів, стенографічних звітів про взаємодію з пацієнтами та коментарів аналітиків, а також обсервації клінічного матеріалу й вивчення даних окремих випадків виокремлено вид дискурсу, в якому психотерапевт виражає свої думки, наміри й почуття, своє розуміння ефективного стану пацієнта, формує й розяснює виявлені патерни поведінки, що організовують його життя, переживання, висловлюючи в такій спосіб своє бачення існуючої проблеми. Інтенційна спрямованість авторів цих дискурсів, здебільшого, зумовлена інтенціями терапевтів або консультантів зняти уявну відповідальність клієнта нести покарання за неіснуючу, приписану самому собі провину, спокутувати ніби свої гріхи перед ким-небудь, допомогти позбутися стану, при якому людина починає каратися або намагається жертвувати собою заради чого-небудь, ліквідувати певний докір, сприяти зникненню самозвинувачень, які висуваються людиною до себе за ніби якусь провину; докласти зусиль, щоб припинити існування закидів клієнтів, що вони щось вчинили всупереч своїм моральним принципам, переконанням; нівелювати хибне уявлення, неправомірну установку на самозвинувачення та надуману моральну відповідальність за свою поведінку, вчинки, думки перед самим собою.