Психолого-педагогічні основи ресоціалізації депривованих підлітків - Автореферат

АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ІМ. Г.С. Психолого-педагогічні основи ресоціалізації депривованих підлітків Науковий консультант: академік АПН України, доктор психологічних наук, професор Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор Швалб Юрій Михайлович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра соціальної роботи, завідувач доктор психологічних наук, професор Павелків Роман Володимирович, Рівненський державний гуманітарний університет МОН України, Інститут психології та педагогіки, директор доктор психологічних наук, професор Вірна Жанна Петрівна, Волинський національний університет імені Лесі Українки МОН України, факультет психології, деканОсобливо негативний вплив має депривація у підлітковому віці, оскільки призводить до акомодаційного стилю поведінки дітей, формування в них хисткого і малоструктурованого образу Я, розбалансованої Я-концепції та виникнення відчуття втрати самоідентичності й екзистенційного вакууму. Депривовані підлітки страждають від жорстокості і зневаги в державних притулках, зазнаючи тиску численних стереотипів та упереджень з боку повільно акцептуючого їх соціального довкілля та наштовхуючись на міжособистісну байдужість, перцептивні барєри й різномодальну дискримінацію. Серед сучасних підходів до ресоціалізації на чільне місце висувається спектр проблем, присвячених психології депривованої дитини, яка, переживаючи різноманітні форми й режими обмежень, відчуває своєрідну елімінованість із соціуму і має потребу в отриманні соціально-психологічної допомоги. Особлива актуальність дослідження зумовлена тим, що істотні деформації особистості підлітка як наслідок перебування в умовах депривації сімейної взаємодії, нагально потребують застосування системного ресоціалізаційного підходу, який дав би змогу цілісно вивчити проблему й розробити розвивальні психореабілітаційні технології для покращання стану справ. В основу дослідження були покладені припущення про те, що цілісне забезпечення психолого-педагогічних основ ресоціалізації депривованих дітей можливе за умови впровадження спеціально організованої системи розвивальної діяльності, яка базується на концептуальних засадах генетично-психологічного підходу до особистості, та є складним комплексом реабілітаційних заходів і технологій, завданням яких є усвідомлена зміна поведінки дітей завдяки оптимізації таких структурно-функціональних параметрів, як самовизначення, соціально-психологічна адаптація, абсорбція, позитивна самоакцептація та самоактуалізація.У першому розділі „Генетична психологія як методологічна парадигма дослідження ресоціалізації депривованої особистості” здійснено аналіз психології розвитку у вітчизняній та зарубіжній психологічній науці, розкрито сутність генетично-психологічної лінії в сучасних психолого-педагогічних дослідженнях, проаналізовано основні змістово-семантичні параметри ресоціалізації, поглиблено уявлення про розвивальні й емпірично-корекційні потенціали експериментально-генетичного методу. Ресоціалізацію депривованого підлітка доцільно розглядати насамперед в аксіологічно-прикладному аспекті, тобто як моделювання ним нових вітагенних цінностей у видозміненому (спотвореному депривацією) соціальному довкіллі та їхнє поступове реалізування у повсякденному житті. Ресоціалізація як включення депривованого підлітка в різні стани і предметності передбачає сформованість внутрішньопсихологічних підстав, насамперед осмислення актуальної ситуації розвитку, вироблення готовності до змін та накреслення перспектив для набуття подальших нових тотожностей на рівні особистісних ролей, ієрархійних статусів, поведінкових моделей, соціальних норм, культурологічних ідентифікацій, механізмів психологічного захисту, патернів міжособистісного спілкування тощо. У другому розділі „Феноменологія депривації: теоретико-емпіричний дискурс проблеми” розкрито семантику поняття „депривація”, його причинно-наслідкову і структурно-функціональну суть та різновидову диференціацію (сенсорна, сімейна, економічна, екстремальна та ін.), встановлено негативний вплив депривованого хронотопу на соціо-психореабілітацію знедоленої дитини, зясовано роль соціально-перцептивних чинників у процесі спілкування вихованців навчально-виховних установ інтернатного типу, здійснено емпіричне вивчення депривованих підлітків. Четвертий розділ „Психологічне вивчення ресоціалізації депривованих підлітків” розкриває процедурно-методичну організацію й результати емпіричного крос-культурного дослідження (за порівняльною віссю „Україна-Польща-Німеччина”), змістово-функціональну сутність медіально-рефлексійного тренінгу в системі соціо-психореадаптації депривованих підлітків, перебіг і результати формувального експерименту, зокрема психореабілітаційної роботи з вихованцями-суїцидентами пенітенціарного закладу, психолого-педагогічні засади ресоціалізації особистості депривованого підлітка.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ