Психологізм у п’єсі Теннессі Уільямса "Трамвай "Бажання" - Курсовая работа

Тверезому і пильному аналізу письменника підлягають не лише ситуації, лежачі в основі драматичних конфліктів, але і той стан розумів, який служить передумовою різних тяжінь і відштовхувань. Якщо драми створюються крупними даруваннями, то вони перш за все являють собою плотське буття умонастроїв і світосприйняття суспільства, що викликало їх до життя. Сповідаючи біблейське уявлення про природжену гріховність людини і випробувавши на собі вплив фрейдизму і «сексуальної соціології» Девіда Лоуренса, автора відомих на Заході романів «Коханець леді Чаттерлей», «Білий павич», «Жінки, коли вони люблять», - Уільямс на завглибшки-психологічному рівні досліджує суспільні катаклізми буржуазного миру. Сумятні герої його пєс сумують про втрачені ідеали витонченої духовної краси, занурені в безодні свого внутрішнього світу. «Життя - це таємниця, яку не можна зрозуміти і пояснити в категоріях розуму і логіки, бо категорії вбивають життя; тільки чуйна інтуїція може уловити життя, і лише з рук в руки можна, не розгубивши, передати цю таємницю», - ці слова Лоуренса озброїли художницькі погляди Уільямса, прагнучого відображати в драматургії «не властиво людині відчуття гідність, а властиве йому відчуття роздвоєності».На його рідному Півдні США (дарма, що після війни 1861 - 1865 рр. пройшло вже пів століття) до цих пір все було чинно, традиційно, патріархально, що не сприяло розвитку мистецтва, пошуку нових форм, експериментам, до чого така жадібна була палка душа молодого Ланіра. Але це не та нудна, «досвідчена» реалістичність, яка процвітала в театрі того часу і багато років була в ходу у нас в країні під найменуванням соцреалізму. Уільямс вважав, що спектакль вдалий тоді, коли люди йдуть з театру з відчуттям, що тільки що прожили чуже життя, коли вони наповнені турботами і печалями вигаданих героїв, переносять їх переживання на себе, намагаються поглянути на те, що оточує через призму тільки що пережитого. Коли драматург використовує умовну техніку, він зовсім не намагається - в усякому разі, неповинен цього робити - зняти з себе обовязок мати справу з реальністю, пояснювати людський досвід; навпаки, він прагне або повинен прагнути знайти спосіб якомога правдивіше, проникливіше і яскравіше виразити життя, як воно є. Більш того, Уільямс навіть спокійно прийняв сценічну редакцію пєси, в якій екран був відсутній взагалі, і постановники обійшлися мінімумом простих сценічних засобів (це була перша постановка «Скляного звіринця» на Бродвеї).Довгі роки поняття «Американський театр» позначало лише одне слово - «Бродвей». Театр став явищем національним, він поширився по всій країні. Все найцікавіше приходить на Бродвей з офф-або з офф-офф-бродвейских («Офф-Бродвей» - поза Бродвеєм, «офф-офф - Бродвей» - за межами Офф-Бродвея» - по всьому Нью-Йорку, в Челсі, в Гарлемі, Брукліні і т. д.), а точніше, з регіональних театрів країни. Зрідка Бродвей відкриває художні цінності, але зберігає свою «дивовижну здатність» знижувати будь-яку проблемну тематику, перетворюючи її на обєкт комерційного відчуження. Театри залишалися останніми бастіонами європейської культури, над якими необхідно було поставити зоряно-смугастий прапор.

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. СПЕЦИФІКА ПЛАСТИЧНОГО ТЕАТРУ ТЕННЕССІ УІЛЬЯМСА

РОЗДІЛ 2. ПСИХОЛОГІЗМ У ПЄСІ ТЕННЕССІ УІЛЬЯМСА «ТРАМВАЙ «БАЖАННЯ» (A STREETCAR NAMED DESIRE)

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Довгі роки поняття «Американський театр» позначало лише одне слово - «Бродвей». Але в сучасності - це не лише Бродвей. Театр став явищем національним, він поширився по всій країні. Все найцікавіше приходить на Бродвей з офф- або з офф-офф-бродвейских («Офф-Бродвей» - поза Бродвеєм, «офф-офф - Бродвей» - за межами Офф-Бродвея» - по всьому Нью-Йорку, в Челсі, в Гарлемі, Брукліні і т. д.), а точніше, з регіональних театрів країни. Серйозна драматургія пробиває собі дорогу поза його стенами. Це і визначає модель театру. Зрідка Бродвей відкриває художні цінності, але зберігає свою «дивовижну здатність» знижувати будь-яку проблемну тематику, перетворюючи її на обєкт комерційного відчуження.

І, як показує історія, до середини XX століття в американській культурі склалася нетерпима ситуація. Тоді як на літературних і кінематографічних просторах дозрівав багатий урожай, із драматургією справа йшла «з рук геть погано. Ця нива виявилася худорідною, обдаровані люди пнулися щодуху, але їх творіння були жалюгідними зліпками з росіян, англійських і французьких оригіналів. Театри залишалися останніми бастіонами європейської культури, над якими необхідно було поставити зоряно-смугастий прапор. Країна чекала свого героя - свого Шекспіра, свого Чехова, а він все не зявлявся. І ось наприкінці сорокових вакантне місце було, нарешті, зайнято. Молодого драматурга, що переламав ситуацію корінним чином, звали Теннессі Уільямс.

Теннессі Уільямс висунув свою концепцію театру, який він назвав «пластичним театром». Зробив він це не декоративно і публіцистично, просто написавши нову концепцію в якому-небудь нарисі, а розкривши її основні положення в першій пєсі, представленій їм на суд публіки, тобто відразу показуючи власне бачення театру у дії. Його пєси висувають концепцію нового, пластичного театру, який повинен прийти на зміну вичерпаним засобам зовнішньої правдоподібності, якщо ми хочемо, щоб театр, як частка нашої культури, знову знайшов життєвість.

Пєса «Трамвай «Бажання» стала першою «серйозною» американською драмою, що отримала світове визнання. І сьогодні вона повязана з подіями часу, як і була звязана ранішим. Як у всякому класичному творі, з роками в ній відкривають новий сенс і значення. Особисте лихо Бланш Дюбуа ставиться в звязок із спільною драмою світу існування героїв. Контур історії зберігся. Неповторний психологізм образів героїв пєси робить її зміст набагато глибшим, нім може здаватися на перший погляд. У цій пєсі схоплена драма сумятної людини, породжена всім устроєм життя в суспільстві. В аристократці по народженню, південці Бланш Дюбуа Уільямс знаходить втілення ідеалу духовної вишуканості, витонченості. Бланш не лише не сприймає світ Стенлі, вона втрачається в ньому. Їй немає місця в сучасному американському суспільстві: час південної аристократії закінчився, і вона гине.

Отже, загальний висновок ми можемо зробити такий: Теннессі Уільямс займає особливе місце в американській культурі, його творчість - могутня сила американської сучасної драматургії. Без нього немає поняття «Театр США».

1. Альбрехт Т. Пластический театр // Восток-информ. Сцена. - 2007. - № 6. - С. 16 - 17.

2. Бернацкая В. Четыре десятилетия американской драмы. 1950-1980 гг. - М., 1993. - 380 с.

3. Бутрова Т.В. Американский театр: Прошлое и настоящее. - М., 1997. - 275 с.

4. Волощук Є.М. Зарубіжна література. - К.: Юридична книга, 2002. - 430 с.

5. Гичан Катерина Теннесси Уильямс: гений непреодолимой печали // Зарубежная литература. - 2006. - №5. - С. 23 - 27.

6. История зарубежной литературы XX века / М. Е. Елизаровой. - М., 1987. - 539 с.

7. Зарубежные писатели: Библиографический словарь в 2-х т. Ч. 1 А-М / Под ред. Н.П. Михальской. - М.: Просвещение, 1997. - 448 с.

8. Зарубежная литература XX века: Хрестоматия / Под ред. Н. П. Михальской, В. И. Пуришева. М., 1981. - 460 с.

9. Зарубежная литература XX века / Под ред. В. И. Пуришева, Н. П. Михальской. М., 1986. - 535 с.

10. История зарубежной литературы XX века. Учеб. для студентов пед. ин-тов по спец. "Рус. яз. и лит.". В 2 ч. Ч. 2. - М.: Просвещение, 1991. - 256 с.

11. Злобин Г.П. Современная драматургия США. М., 1989. - 281 с.

12. История зарубежной литературы XX века: Учеб. для вузов / А.С.Дмитриев, Н.А.Соловьева, Е.А.Петрова и др.; Под ред. Н.А. Соловьевой. - 2-е изд., испр. и доп. - М.: Высшая школа; Издательский центр "Академия", 1999. - 559 с.

13. Історія світової культури: Навч. посібник / Керівник авт. кол. Л. Т. Левчук. - К.: Либідь, 1994. - 320 с.

14. Коренева М.М. Творчество Юджина ОНИЛА и пути американской драмы. М., 1990 . - 196 с.

15. Литературная история Соединенных Штатов Америки, том III, под / Р. Спиллера, У. Торпа, Т.Н. Джонсона, Г.С. Кенби. - М., 1979. - 570 с.

16. Ромм А.С. Американская драматургия первой половины XX века. - Л., 1988. - 210 с.

17. Спэнкерен, Кэтрин ван Краткая история американской литературы. - М,, 1994. - 340 с.

18. Уильямс Теннесси Трамвай «Желание» / Перевод П. Мелковой. - М.: Гудьял-Пресс, 1999. - 310 с.

19. Gassner, John. "Critical Views of A Streetcar Named Desire: John Gassner on the Social Base of Private Drama" Comprehensive Research and Study Guide: Blooms Major Dramatists. Ed. Harold Bloom. New York: Chelsea House Publishers, 2000.

20. Tennessee Williams A Streetcar Named Desire. - New York: Chelsea House Publishers, 1988.

21. Quirino Leonard, "The Cards Indicate a Voyage on A Streetcar Named Desire, "Tennessee Williams: Thirteen Essays, 1980.

22. Smith, Bruce. Costly Performances: Tennessee Williams, The Last Stage. New York: Paragon House, 1990.

23. Vannatta, Dennis. Tennessee Williams: A Study of the Short Fiction. Boston: Twayne Publishers, 1988.