Аналіз тенденцій розвитку віршознавства ХХ століття. Вивчення інтонаційних типів ритмомелодики вірша. Дослідження процесу актуалізації психологічних компонентів художніх напрямків модернізму. Дослідження класифікації інтонаційних видів версифікації.
ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ГНАТЮКАСвоєму інтенсивному розвиткові віршознавство завдячує, певне, обєктові дослідження - поезії ХХ століття з надзвичайним розмаїттям нових віршових форм, прийомів, засобів. На тлі інтенсивного розвитку віршознавства першої половини ХХ століття особливо відчутним став його застій протягом останніх десятиліть: віршознавчих досліджень зявлялося в колишньому СРСР з кожним роком менше і менше, рідкістю став захист оригінальних віршознавчих дисертацій. Намагаючись бути послідовно науковим, обєктивним, віршознавство якийсь час орієнтувалося на точні науки, повязані з недооцінкою аспектів художньої семантики. На наш погляд, сучасне віршознавство мусить дещо відійти від традиції формального аналізу і застосувати всі ті методи аналізу твору і творчості, які вже активно застосовуються в інших галузях літературознавства. Найменше уваги віршознавство ХХ століття приділяло тому обєкту дослідження, який відразу вимагає залучення здобутків психології.Учений мав на увазі складну систему трансформації змісту поетичного твору, коли під впливом власне віршових чинників - ритму, звукової організації, рими тощо - зміст слова змінюється, стає не тим самим, яким він був би в діловій мові або навіть у художній прозі. Жирмунський вказав на значення метричної схеми для виявлення ритму, стверджуючи, що ритм - це реальне чергування наголосів у вірші, результат взаємодії природних властивостей мовного матеріалу та ідеального метричного завдання. Ритм у вірші трактує як смисл розрізнювальний елемент, і відзначає, що, входячи в ритмічну структуру, смисл розрізнювального характеру набувають і ті мовні елементи, які у звичайному вжитку його не мають. Ритм вірша тісно повязаний з поетичною інтонацією, тому що один із основних його елементів - константа - визначає певну, характерну тільки для віршів, інтонацію - підвищення голосу на кінці рядка (за відсутності крапки). Одні вчені бачать в інтонації лише зміну голосу за висотою звучання, незалежно від змісту мови, інші - вираження емоцій і волі мовця у тембральних відтінках, або зміну за висотою і силою звучання, яка допомагає виявленню думки, без врахування зміни тембру, нарешті, часом розширюють поняття інтонації настільки, що включають у неї все: від загального емоційно-вольового спрямування висловлювання до правильності, нормативності і чіткості артикулювання окремих слів і звуків.Інтонаційна своєрідність поетичного твору зумовлюється психологічними особливостями його автора. Психологічний тип поета реалізується у відповідному напрямі модернізму: інтуїтивний в символізмі, розумовий в сюрреалізмі, емоційний в експресіонізмі, сенсорний в футуризмі. Літературний напрям співвідноситься з певним типом інтонації, у якій виявляється психологічний компонент. Психологічний компонент виявляється у чотирьох інтонаційних типах: наспівному, говірному, поліритмічному, аритмічному. Відступи від класичних метричних, строфічних, синтаксичних норм відзначаються симетричністю, авторською настановою на гармонізацію вірша.
План
. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
